Стрітення — це завжди було для Галини особливе свято. Це Стрітення виявилося незвичайним. Вона ніколи не могла уявити, що її життя раптом розколеться на дві частини — до і після цього дня.

Галина сиділа на кухні, пила гарячий чай і насолоджувалася тишею. Чоловік, Олександр, зібрався в офіс. Вона поглядала на його манжети, на той самий костюм, який він одягав щоранку.

— Олександре, ти не забудеш про зустріч зі мною після роботи, так? — Галина підняла очі і запитала з якоюсь особливою м’якістю, намагаючись привернути його увагу.

— Та звісно, — відповів Олександр, зібравши свої речі.

— Не переживай, все буде як завжди.

Але щось в його словах викликало у Галини несподіванку. Він ніколи не запізнювався додому. І ось цей день. Це щось не те, щось незрозуміле.

Поки Олександр одягав пальто, Галина вирішила на мить забратися в його кишеню, аби перевірити, чи не забув він щось важливе. Те, що вона знайшла…

Там, у кишені його пальта, лежав чек. На суму 18 000 гривень. Галина підняла його в руках, не вірячи своїм очам. Напис на чеку чітко говорив: “Оплата за парфуми”. Вона почала перегортати цей документ, вивчаючи кожну цифру, кожен рядок. Парфуми за таку суму — це було не просто дороге придбання, це була річ, яку не купують без причини.

Галина заціпеніла. Чек відразу нагадав їй один випадок. Нещодавно, на роботі, її колега Людмила виклала в Instagram сторіс дорогі парфуми від відомого бренду. Той самий аромат, який зараз був зазначений на чеку.

Чи могла це бути вона? Людмила і Олександр працювали разом у тій самій компанії, і хоч вони не були найближчими друзями, Галина завжди помічала, як Людмила зневажливо ставиться до її сімʼї.

— Що це? — Галина прошепотіла собі під носом. — Чому він купує парфуми за 18 тисяч? І чому я не знаю про це?

—Я одягаюся в секонді, бо ми економимо на всьому, а тут цей чек на таку шалену суму, я чуть язика не проковтнула.

Як вона могла не помітити таких дрібниць? Можливо, вона була занадто довірлива, а може, просто закохана в ідею свого чоловіка, який ніколи не підводив. А зараз цей чек — він перевертав все.

— Галино, ти де? — почувся голос Олександра з коридору.

Вона сховала чек назад у кишеню, мовчки взяла чашку і прийшла на кухню. На її обличчі була тінь сумнівів, яку вона намагалася приховати.

— Все гаразд, — сказала вона, роблячи вигляд, що нічого не сталося.

— Просто хочу поїхати в магазин, забрати те, що я замовляла.

Олександр нічого не запитав, а лише посміхнувся і вийшов з дому.

Галина не могла зупинити свої думки. Вона вже вирішила, що не може більше просто мовчати. Ситуація, яка так довго залишалась невизначеною, тепер мала бути прояснена.

Весь день Галина не могла заспокоїтися. Її колега Людмила була дуже жвавою, завжди з усмішкою і виблискувала розкішними речами.

Того вечора Галина вирішила звернутися до Людмили.

— Привіт, Людо, — написала вона в месенджер.

— Ти не підкажеш, де ти купувала ці парфуми, що в сторіс показувала? Я от вирішила собі теж такі придбати.

Людмила відповіла швидко:

— О, це був такий подарунок від одного! Але я можу тобі сказати, де купити. Давно мріяла про цей аромат. Тому я не сумніваюся, що тобі сподобається.

Галина відчула, як піт виступає на її лобі.

«Подарунок від одного»… Вона раптом зрозуміла, що ця фраза мала гіркий підтекст. Чи могла Людмила мати на увазі саме Олександра? Звідки ще у неї можуть бути парфуми такої вартості?

— Це не може бути випадковістю, — тихо прошепотіла вона.

Галина вирішила, що тепер вже не залишить все на самоплив.

Що чекає Галину далі?  Як би ви вчинили на місці Галини?

Джерело