Я одружений й повинен про все розповісти дружині. Не хочу й не буду її 0бманюватu. Стосунки ми зможемо розпочати лише після мого розлучення. Тебе влаштовує такий варіант?
Коли я робив Ларисі пропозицію, то був певен, що це на все життя. Неможливо когось полюбити, а потім розлюбити – так не буває. З Ларисою ми ось уже 16 років, як одружені. Дітей не маємо, бо дружина проти. Я спершу наполягав, але з часом звик. Тим більше, що моя робота забирала у мене весь вільний час, тому думати про це було ніколи.
Наше життя можна назвати щасливим. Не те щоб ми були ідеальною парою, але в основному вживалися один з одним. Інколи Лариса була дратівливою. У такі дні я старався не потрапляти їй на очі, щоб уникнути сварки.
В основному з дружиною ми проводили час разом лише на вихідних. У будні дні обоє допізна затримувалися на роботі, тому зустрічалися в основному в ліжку. Та й то, один із нас уже десятий сон бачив, коли інший приходив. Наші друзі дивувалися, як можна так жити, а нас з Ларисою все влаштовувало до певного часу.
Нещодавно до мене на фірму прийшли стажисти. Я був їхнім куратором й на кінець практики мав обрати лише одного кандидата. Серед нових лиць мені особливо приглянулося обличчя Вероніки. Я прочитав її резюме, рекомендації з попереднього місця роботи. Переглянув диплом, оцінки й вирішив, що вона ідеальний кандидат. До цього питання я таки підійшов з усією відповідальності, тут моя симпатія ніякої ролі не грала.
Коли Вероніка почала у нас працювати, я помітив, що дівчина проявляє до мене знаки уваги. Постійно намагається потрапити на очі, затримується допізна на роботі, якщо я теж одразу не йду. Одного такого вечора, коли ми залишилися на фірмі удвох, дівчина зізналася у своїх почуттях. Вона полізла до мене цілуватися, але я її відштовхнув.
-Ти теж мені подобаєшся, навіть більше, але я не збираюся переховуватися, як якийсь злочинець. Я одружений й повинен про все розповісти дружині. Не хочу й не буду її обманювати. Стосунки ми зможемо розпочати лише після мого розлучення. Тебе влаштовує такий варіант?
Вероніка погодилася почекати стільки, скільки знадобиться. Наступного ж ранку я про все розповів дружині. Очікував, що Лариса мене зрозуміє й не буде ображатися, адже я їй не зрадив й про все чесно зізнався. Натомість вона заявила, що відбере у мене все до нитки, щоб моїй, нової коханки, нічого не залишилося. Я вперше бачив її такою сердитою.
Розлучитися тихо-мирно не вийшло. Лариса роздула такий скандал, що від мене відвернулися усі рідні та друзі. Навіть на роботі почалися проблеми. Та я не з лякливих й триматиму свою лінію до кінця. Лариса може отримати квартиру й на цьому крапка. До своїх банківських рахунків я її не підпущу.
КІНЕЦЬ.