Я одружена вже три роки. Перший час у нас із моїм чоловіком Сергієм було все чудово, але наші стосунки стали погіршуватися, коли він звільнився з роботи. Нині він підробляє, де може та де знайде. А я працюю нянею два дні на тиждень, бо в мене в самій маленька дитина.

Після звільнення з основної роботи чоловік став надто критичний до мене. Він постійно засуджує мене, коли знаходить зручний випадок. “Ти погано прибираєш у будинку!” – якось сказав він.

Мене образили його слова, тому що я завжди займаюся побутом. У цих справах Сергій мені не допомагає. Дитина, підробіток, прибирання – все на мені, а він цього не бачить або вважає що цього не достатньо. Тільки критикує та критикує, причому з будь-якого приводу.

Наприклад, пару тижнів тому я сказала, що не їстиму солодке. Але одного разу не стрималася і все ж таки з’їла булочку при чоловікові.

-Ти ж худнути хотіла начебто, а зараз булку їси. Яке тут схуднення! – нагадав мені він.

– Ну зірвалася, нічого страшного, – сказала я.

– Як це нічого страшного? Ну, не знаю, тобі б не завадило тіло підтягнути. Видно целюліт!

Ось такі діалоги у нас трапляються досить часто. І щоразу він мене цим ображає. Я намагалася донести до нього, що мені не приємно, але він ніби мене не чує. Всі слова летять повз його вуха, і він продовжує критикувати.

Гаразд, якби Сергійко мене критикував удома, за зачиненими дверима, але ні! Він і при друзях, і при родичах мені може зробити зауваження. Якось ми поїхали на день народження до нашого спільного друга, і чоловік усім почав розповідати про мої мінуси.

– Уляна взагалі не морочиться з прибиранням, завжди вдома бардак! – відрізав чоловік.

– Що ти несеш? – грубо запитала я.

Поруч стояли друзі, було видно, як їм ніяково. Попри мій похмурий погляд у його бік, він продовжував свій монолог. Мене так образила поведінка Сергія, що я не стримала сліз і втекла в іншу кімнату. За мною побігла подруга Олена, намагаючись заспокоїти мене. Але в цей момент я згадала всі образливі слова, що чоловік мені казав.

– Не звертай на нього уваги, – сказала мені Олена.

– Як не звертати? Якщо мені прикро. Хіба можна так із дружиною розмовляти? – плакала я.

– Пробач, але ж ти сама розумієш, що він це говорить від власної нереалізованості, – додала подруга.

Вона мала рацію. Чоловік справді не був таким, поки мав гарну роботу. Але як зупинити його нескінченні потоки критики? Моя самооцінка падає дедалі нижче. Близька людина має підтримувати, а не принижувати. Після того як ми вийшли від друзів, чоловік спитав:

– Чому ти ганьбиш мене, влаштовуючи істерики при друзях?

– А може це ти ганьбишся, принижуючи мене при них? – сказала я.

– Я вказую тобі на твої помилки! Ти просто драматизуєш, – здивував мене чоловік.

Сергій бачить мої помилки, а свої не помічає. Всю дорогу додому ми їхали мовчки. Я втомилася від його критики. Невже він самостверджується за мій рахунок, принижуючи мене? Якщо він хоче зробити мене кращою, то він явно використовує не той спосіб. Жінка має цвісти в чоловічих руках, а не в’янути.

КІНЕЦЬ.