Я одружена чотири роки. Окрім моєї власної родини, я завжди приділяла багато уваги моїм родичам – мамі, татові та братові. Напевно, саме з братом у мене й були найближчі стосунки.

Чоловік навіть трохи нас ревнував. Він був єдиною дитиною у сім’ї, тому головними його радниками були друзі та колеги по роботі. Ну а у них зазвичай є свої сім’ї, тому це не можна порівняти зі справжніми родинними зв’язками.

Не можу сказати, що я просто все розповідала братові. Швидше, якісь основні події свого життя. Причому як добрі, так і погані. І він завжди мене підтримував та допомагав.

Минулого року ми сильно посварилися з чоловіком. Нашій дочці на той момент виповнилося вже два роки. Я зрозуміла, що більше в декреті сидіти не хочу і зібралася виходити на роботу. Несподівано виявилося, що мій чоловік проти цього. Він на той момент став добре заробляти та вважав, що жінка має сидіти вдома та займатися вихованням дітей.

Я обурилася таким станом справ. Ми ніколи цього не обговорювали, але ж живемо як-не-як у двадцять першому столітті! Я була впевнена, що сама здатна вирішити, працювати мені чи сидіти вдома. На цьому ґрунті у нас було кілька великих скандалів. А одного разу чоловік навіть підняв на мене руку.

Звісно, жодного насильства чи побиття не було. Але в пориві з’ясування стосунків він дав мені ляпаса. Я сказала, що подаю на розлучення, забрала доньку і того ж вечора поїхала з нашого будинку. І, звичайно ж, попрямувала до брата.

Коли він дізнався, що сталося, то хотів поїхати та розібратися з моїм чоловіком. Я дивом зупинила його. Брат підтримав мене і зробив усе можливе, щоб я якнайшвидше отямилася.

Минуло кілька днів, я охолола після нашого з чоловіком скандалу. Поїхала додому, ми поговорили та вирішили помиритися. Він буквально в ногах повзав, щоб вимолити моє прощення за свій вчинок. І запевнив, що не проти щоб я пішла працювати. Ми вирішили все забути та почати спочатку.

Але мій брат був іншої думки.

– Та як ти могла його пробачити? Мало того, що він тиран і хотів змусити тебе сидіти вдома. То ще й підняв руку! Ти розумієш, що якщо він зробив це одного разу, то може це повторювати й надалі? – кричав брат.

– Сергію, ну він же не хотів! Це було у пориві емоцій. Плюс я спровокувала його, говорила дуже неприємні речі йому. І тепер він просить вибачення. Він же не побив мене до непритомності, – намагалася хоч якось виправдати чоловіка я.

– Ну не вистачало ще щоб він це зробив! Коротко кажучи, що хочеш роби – мирися з ним, живи довго та щасливо. Але особисто я бачити його не бажаю. І на мій поріг його нога не ступить, – заявив мій брат.

Я була дуже засмучена і стривожена через його реакцію. По суті я сама створила цю ситуацію. Спочатку приїхала вся в сльозах скаржитися на чоловіка, а тепер виправдовувала його жахливий вчинок.

Ну, а що мені було робити? На той момент мені була потрібна підтримка. Але заспокоївшись і почувши вибачення, я вирішила все-таки зберегти сім’ю. Що в цьому поганого?

Нещодавно у мого брата був день народження, я йому сказала, що ми приїдемо його привітати. Він, коли це почув, одразу сказав, що чекає тільки на мене. Як я не намагалася його вмовити, брат був непохитний.

Чоловік теж розлютився на цю ситуацію. Йому не подобається той факт, що через наш з ним особистий конфлікт він тепер персона нон грата для всієї моєї родини. Виходить, йому тепер зачинено вхід на всі наші сімейні заходи.

Найбільше мені не хочеться обирати між чоловіком та рідним братом. А якщо ситуація не налагодиться, то у майбутньому доведеться робити саме це. Як тепер виправити ситуацію не уявляю?

КІНЕЦЬ.