Я ніколи не рилася в комп’ютері чоловіка. Мені нічого там перевіряти, але це я так думала, а насправді – є! Може хтось з вас подумав, що там я знайшла докази його невірності, але ні. І без свекрухи тут не обійшлося. Я б мовчала, якби ми ці комунальні оплачували місяць чи два, але це триває роками. Я не стрималася і пішла до Наталі Богданівни. – Розраховуйте на те, що з наступного місяця ви самі будете комунальні оплачувати! – Ой, а чого так, Світланко? – А самі не догадуєтесь?
Я ніколи не рилася в комп’ютері чоловіка. Мені нічого там перевіряти, але це я так думала, а насправді – є!
Може хтось з вас подумав, що там я знайшла докази його невірності, але ні. І без свекрухи тут не обійшлося.
Я б мовчала, якби ми ці комунальні оплачували місяць чи два, але це триває роками.
Чоловік мій працює в автосервісі, я бухгалтер в поліклініці.
Ми середньостатистична сім’я.
Живемо в моїй квартирі, в якій батьки після весілля допомогли зробити ремонт, а свекруха єдине, що придбала, це був подарунок – мікрохвильовку, якою вона до сьогоднішнього дня нам витакає. Але то таке.
І ось власне до проблеми.
Ми з чоловіком собі все шкодуємо, бо двоє дітей, все їм.
Денис і Яринка ще школярі. Багато грошей йде на їх розвиток.
І в цей важкий момент я дізнаюсь, що Ігор майже п’ять років оплачує комунальні за квартиру, в якій живе його мама. А це, на хвилиночку, три кімнати і не маленькі.
Ігор забув оплатити за нашу квартиру і в останній день згадав, але комп’ютер був дома, ось він мене і попросив все зробити.
А там всі платіжки мені вискочили і свекрухи в тому числі.
Річ в тім, що свекруха моя має хорошу пенсію. Це десь близько п’ятнадцяти тисяч. Вона працювала на шкідливій роботі.
Живе вона собі приспівуючи, і ще від нас тягне.
Ви може скажете, що колись ця квартира, або ж пів, буде належати нам, але ви помиляєтеся.
Наталя Богданівна виписала Ігоря. Чоловік і діти прописані в моїй квартирі з самого початку.
Ця троячка по закону буде належати рідній сестрі Ігоря, бо вона розлучена і одна виховує дочку.
Але чому тоді Софія не оплачує її квартиру?
З цим питанням я і пішла до свекрухи.
– Наталя Богданівна, розраховуйте на те, що з наступного місяця ви самі будете комунальні оплачувати!
– Ой, а чого так, Світланко?
– А того, що хватить на нашій шиї сидіти! З Софією поговоріть, це ж її нерухомість буде. Нехай вам і допомагає.
Я думала, що чоловік на мене буде злий, але ви знаєте – ні. Ігор давно хотів підняти це питання, але не набирався сміливості, бо як-не-як, а це – мама!