Нещодавно я займалась справою розлучення із чоловіком. Та ще й як гучно ми це робили. Без скандалів, особистісних образ, криків не обійшлося. Виявилось, Тарас давно мені зраджував, а мене виставляв якою дурненькою, яка ніколи не здогадається про його гулянки наліво. Я на тих емоціях почала подавати ще й папери на поділ майна. А Тарас сердився та вважав, що це несправедливо.

А мені цікаво, що не так? На квартиру, техніку, ремонт в ній ми заробляли разом. Ні дня я не сиділа без роботи, і навіть під час декрету підробляла, щоб мати власну копійку.

Чоловіку це все не сподобалося. Він вирішив, що це все тільки його. І, щоб не залишати все нам із дочкою почав просто громити все навколо себе. Меблі були розбиті на тріски, техніка розлетілась на маленькі металеві шматки. Я не розуміла, якою ненавистю має володіти людина. Тарас просто вважав мене ніким. Не зважаючи на те, що він сам обрав мене, сам запропонував вийти заміж за нього, сам жив зі мною цих одинадцять років.

Після того скандалу квартиру ми все ж продали, а отримані кошти поділили на двох. За свою частину я купила невеличку квартиру для нас із дочкою. Думала, що нам поки що точно вистачить. Щоправда, обране житло потребувало негайного ремонту. Мені ставало страшно від думки, коли і як я це все буду робити. Потрібно шукати робітників, матеріали, радитись з кимось, хто в цьому дійсно розбирається.

І ось одного дня в двері хтось постукав. Я подумала, що сусіди за чимось зайшли. Та коли відчинила двері, то мало не втратила свідомість. На порозі стояли мої друзі, деякі колеги та родичі. В руках вони мали інструменти для ремонту. Мені соромно було дивитися їм в очі, адже я досі переживала за той скандал із колишнім.

Не знаю, як так вийшло, але менше ніж за два тижні ми зробили із квартири цукерочку. Цей випадок страшенно мене розчулив. Я переконалась, що поряд зі мною лише найкращі люди. А з такими людьми і ніякого чоловіка не треба. Друзі у нас із Тарасом були спільними. Та після нашого розлучення, вони перестали спілкуватися із чоловіком. Що ще раз підтверджує їх адекватність.

КІНЕЦЬ.