Я нічого такого Вірі Дмитрівні і не сказала. Чого вона образилася, хто його знає. Навіть сина не дочекалася, щоб той її додому підкинув.

Ігор повернувся з роботи швидше, щоб маму завести, тому був здивований її відсутністю.

Після весілля ми з Ігорем деякий час жили в моїй однокімнатній квартирі, а коли дізнались, що чекаємо на двійню, то вирішили збільшувати житлоплощу.

Спершу ми хотіли купляти будиночок, але таки зупинились на трикімнатній квартирі в новобудові, де великий ліфт, щоб помістилась коляска для двійні.

Було вирішено, що мою квартиру ми продаємо, а на решту оформляємо іпотеку.

Оформили ми квартиру на мене, Ігор же був прописаний у своїх батьків. Він розумів, що я свою квартиру вклала в цю, та й платили ми вдвох щомісяця іпотеку, оскільки я ще до появи наших дівчаток на світ, відкрила свій онлайн магазин і моя двоюрідна сестричка мене з ним виручала.

Гроші я заробляла і продовжую заробляти не погано, іноді виходить, що навіть більше заробляю, ніж Ігор. Тому все по чесному.

Я розуміла, що квартира хоч і оформлена на мене, та придбана вона в шлюбі з Ігорем, тому в разі чогось, його частка тут є.

Але відразу скажу, що розлучатись ми не плануємо, бо живемо досить гарно і виховуємо своїх донечок, яким вже чотири рочки і вони ходять в садочок.

Як і в кожної сім’ї, в нашій також є “кризи”.

А недавно ми з Ігорем влаштували невеличку “бурю. Я не знаю, звідки про це непорозуміння дізналася свекруха, мабуть таки Ігор трішки та й їй проговорився, бо по телефону вони спілкуються частенько.

Зазвичай ми зустрічаємось з Вірою Дмитрівною в неділю, після церкви. Частіше ми до неї їздимо, а інколи і навпаки.

Але в цей раз Ігор мені сказав, що його мама хоче до нас на чай зайти в середу після обіду, бо буде в цей час йти з поліклініки. А ще вони домовилися, що Віра Дмитрівна дочекається Ігоря з роботи і той її завезе.

Я в честь приходу свекрухи напекла млинців з сиром, запарила чайок. Але свекрусі було не до млинців. На кухні в нас арка, і щоб діти нічого не чули, вона попросила мене пройти в спальню, і зачинила за нами двері.

– Я вважаю за правильне, щоб ти одразу ж певні документи підписала на цю квартиру, щоб мій син в одних шкарпетках не залишився після розлучення.

Мені так неприємно було її слухати. Але я ввічливо сказала, що це наші справи і ми самі їх вирішимо, а потім наголосила свекрусі, що ніхто розлучатися не збирається, і взагалі, ми дорослі люди і не потребуємо чужих підказок.

Я зайшла в кімнату до дівчаток, як почула, що вхідні двері рипнули.

Взуття свекрухи не було, вона так і не дочекавшись сина з роботи, пішла.

Ігор був здивований, коли не застав свою маму, але вислухавши мене сказав, що може це й на краще, бо б не був таким спокійним.

Потім чоловік мене обійняв і ми пішли проводити час з донечками.

Мене трішки терзала думка, що я не гарно вчинила зі свекрухою. Хоча, з іншого боку, треба ж їй відразу вказати на своє місце.
Хіба ні?

Джерело