Я все таки вирішила, що все своє майно розділю навпіл між своїми двома дітьми, а маю я сина і доньку. Я зроблю це для того, щоб ніхто не ображався на мене, адже багато випадків неприємних трапляються, коли діти самі починають ділити майно своїх батьків! Двокімнатну квартиру свою, в якій я зараз живу, дачу, гараж – нехай продають і ділять на дві частини. Грошей небагато, я собі на поминки відкладала, але, якщо щось залишиться, теж на дві частини нехай ділять – Ользі та Миколі. Обом дітям порівну нехай буде, – пенсіонерка Віра якось поділилася зі мною.

Особливих багатств за життя Віра не нажила. Квартира у неї зовсім невеличка, в старому будинку без розкішного ремонту, дача теж маленька: невеличкий будиночок без особливих зручностей, хіба що з проведеною електрикою.

Є ще маленький гараж, що залишився від чоловіка. Машину його давно продали, а гараж зараз Віра здає в оренду своєму сусідові за невелику плату, аби не стояв зовсім порожнім, а так і в неї якась копійка на хліб буде, і користь ще він комусь принесе.

– Думала гараж продати, але щось руки поки не дійшли! – ділиться зі мною Віра. – Нехай поки стоїть, сам себе він окупає. Діти потім розберуться, що з ним робити.

Дітей у Віри двоє – 37-річна дочка Ольга і 34-рирічний Микола.

– Микола у нас дуже добре влаштований в житті! – пояснює Віра. – Пощастило йому добре! В інституті подружився з сином одного топ-менеджера великої компанії, на стажування батько друга потім взяв їх до себе. Ну, друг там не сильно старався, у нього і без стажування все було добре, а Микола зумів осісти там і показати себе з найкращої сторони, одним словом, він добре зарекомендував себе.

Після закінчення стажування йому запропонували тоді дуже хороший підробіток, а потім і хорошу вакансію. Кілька років не їв, не спав, ночував в офісі – будував кар’єру свою, робив вклад у хороше майбутнє. Кажуть, у великих компаніях це складно, але у Миколи все вийшло досить непогано, в свої роки він уже начальник відділу. Скільки отримує зарплати мій син, не знаю точно, але думаю, тисяч 30 є, а може, і більше.

У Миколи трикімнатна квартира, два автомобілі – для себе та дружини. Цієї зими вони з дружиною купили ділянку земельну під столицею, почали будувати великий будинок.

Дружина Миколи зараз не працює вже давно, сидить вдома з двома дітьми-дошкільнятами і займається сімейними справами. На ній ремонти, переїзди, будівництво, планування сімейного дозвілля – графік досить щільний, одній не впоратися. Тому на допомогу дружині Микола найняв жінку, яка допомагає по господарству, сидить з дітьми і виконує різні дрібні доручення, які дає їй його дружина.

Сам Микола особливо ніколи не скупитися, допомагає і матері своїй. Ремонт їй в квартирі зробив недавно дуже хороший, адже там він робився десятки років тому, подарунки дарує хороші. Віра, в свою чергу, пропонувала Миколі з дружиною допомогу з онуками, але ті відмовилися навідріз – просто так, мовляв, приходьте в гості до нас, грайтеся з дітками, пийте чай, а робити нічого не потрібно, ми самі впораємося чудово з усім.

В гості Віра до свого сина ходить нечасто, але відносини з дружиною Миколи у них цілком нормальні, можна сказати, чудові.

З дочкою теж відносини непогані, але за Ольгу у Віри, як кажуть, болить душа. У 18 років її донька народила дитину – дівчинку, поспішно вийшла заміж. Шлюб тривав недовго – через півтора року розлучилися вони, сім’я їх швидко розпалася, причому, колишній чоловік ще й примудрився залишити самій Ользі чималі борги і кредити.

– Довелося мені закочувати рукава і допомагати їй виплачувати усе та повертати борги чоловіка! – пригадує ті часи Віра. – Я ще працювала тоді, адже мала роботу, найняла няню для своєї внучки. Ольга теж відразу пішла працювати, ще й на декілька робіт. Поступово віддала усі борги та кредити чоловіка, трішки встала на ноги. Кредит за житло ось навіть виплатила недавно! Квартира у неї дуже маленька, але вже щось. У планах було розширення, але. Загалом, внучка, донька моєї Ольги, нас кілька тижнів тому приголомшила – чекає дитину.

Внучці Віри 20 років. Батька у дитини немає, вірніше, є, звичайно, але дитина йому не потрібна зовсім, він каже, що не планує ще сім’ї, а хоче влаштувати своє життя. Він студент, і взяти в матеріальному плані з нього нічого.

Але дівчинка сповнена оптимізму – мовляв, мама геть її взагалі в 18 років народила, і впоралася з усім чудово і без чоловіка! І вона впорається теж. Тим більше, наївно заявляє дівчинка, мамі допомагала одна тільки бабуся, а їй зможуть допомагати аж двоє – і бабуся, і мама.

– А що робити, будемо допомагати, вибору, виходить, у нас іншого немає! – зітхає сама Віра. – Все життя шкодувала, що у дочки освіти толком немає. Спробуємо зробити так, щоб у внучки була хоча б! Народить і нехай йде вчитися далі в свій інститут, я з дитиною буду сидіти.

Жити молода мати з дитиною на час переїде до бабусі, Ольга буде працювати і забезпечувати всіх – себе, дочку, онука і маму заодно. Природно, ні про яке особисте життя для себе вже не може бути й мови, поки дочка не встане на ноги, а коли це буде, ніхто не знає.

І допомоги чекати нізвідки зараз.

Навіть спадок буде у Ольги не такий вже великий: пів квартири, пів гаража і пів старої дачі, за яку теж багато грошей ніхто й не дасть, адже вона старенька і далеко від міста.

Про рішення матері з приводу спадщини – «все навпіл» – Ольга вже знає, і воно її не радує. Заможному брату ці жалюгідні крихти абсолютно не потрібні вважає сестра. Ну, вкладе він це в своє будівництво будинку – з огляду на те, що там робиться все капітально, ця сума особливо ні на що не вплине. А ось Ользі, її доньці та онуку двокімнатна квартира матері могла б істотно спростити життя.

Але сама Віра щиро вважає, як мати, що ділити треба порівну, щоб нікого не образити, адже, як би там не склалося в житті, але в неї двоє дітей і сим ніколи нічим її не образив.

Чи це правильно? Або все ж вона неправа і має віддати все своїй доньці, якій зараз дуже непросто? Можливо якраз ця квартира мала б дістатися доньці?

Джерело