Я, непомітно для себе, стала багатодітною мамою. Своїх у мене, щоправда, лише двоє дітей: 5-річний син та 3-річна дочка. Проте нещодавно додалося ще двоє – племінники 6 – ти та 7-ми років з боку чоловіка Сергія.

У результаті вийшло четверо. З одного боку, дітям веселіше разом, а з іншого – я дуже втомлююсь з такою “компанією”. Проте сестра чоловіка дуже зручно влаштувалась: як що, відправляє своїх хлопців до нас, а сама їде гуляти.

Молодшу сестру мого чоловіка Сергія звуть Світлана. Вона, як то кажуть, скоростигла: у 19 років вийшла заміж, у 21 вже розлучилася – і пішло-поїхало. У підсумку, до 26 – ти років сестра вже тричі ставила штампи про шлюб і розлучення і, до того ж встигла завести двох хлопців, які з’явились один за одним.

Нині Світлана на стадії підготовки до четвертого шлюбу. Ось тільки в мене складається відчуття, що діти наче заважають її особистому життю. Раніше, поки матуся каталася клубами та ресторанами, вона залишала хлопчаків зі своєю мамою.

Але Лариса Петрівна – жінка вже у віці. Вона почала відмовляти дочці у проханні посидіти з онуками кілька днів. Після цього Світлана «згадала» про брата. Спочатку сестра привозила Мішу та Пашу після обіду, щоб спокійно погуляти з новим кавалером до вечора.

Потім з’явилися прохання про ночівлю. А нещодавно Світлана удвох зі своїм залицяльником поїхала на море на цілих десять днів. Дітей вона із собою на відпочинок, звичайно, не взяла. Натомість я мала несподіване «поповнення» на півтора тижня.

Поки Світлана залишала хлопчиків на вихідних, мені допомагав з ними справлятися Сергій: одного він вчив стріляти з рогатки, а другому показав, як забивати цвях у стіну.

Тепер у нашому саду немає жодного горобця, а одна з лавок схожа на їжачка через величезну кількість вбитих у неї цвяхів. Але це – дрібниці. Коли в будинку четверо дітей, їх необхідно вимити, одягнути, зачесати, нагодувати, а потім знову вмити.

І я не говорю про те, скільки пилу, розкиданих іграшок та брудного одягу залишається після такої купи. Чесно кажучи, племінники на все життя відбили у мене бажання заводити ще дітей.

Я не можу сказати, що Мишко та Павло погано поводяться у нас у гостях. Ні, вони – виховані та слухняні хлопчики, та звичайні діти. Щоправда, гостями вони себе вже не рахують.

Це спочатку племінники чоловіка соромились і боялися про щось спитати. Тепер же вони поводяться жваво і галасливо, часом ставлячи в ступор моїх рідних сина та дочку. Мені в цій ситуації теж ніяково.

З одного боку, Мишко з Павлом – не мої діти. Я не маю жодного морального права їх виховувати чи повчати, не кажучи вже про те, щоб карати. Але з іншого боку, чи повинні вони дотримуватися якихось правил, поки перебувають у моєму домі? Інакше вони просто від рук відіб’ються.

Після відпустки у Світлани, я сподівалася, прокинеться совість, і вона надовго забере Мішу з Павлом додому, бо за півтора тижня я вимоталася і фізично, і морально.

Але вже за кілька днів після повернення сестра Сергія стояла на моєму порозі, тримаючи за руки своїх синів. Виявилося, що новий хлопець Світлани поки не готовий взяти на себе роль батька сімейства.

На його думку, хлопчаки багато галасують і заважають йому дивитися телевізор (можна подумати, у мене вони поводяться як миші). Загалом, Світлана попросила мене сидіти з хлопчиками по два-три дні на тиждень (а то й більше), щоб її наречений звик до них і не втік раніше весілля.

Чесно кажучи, я прямо обомліла від такого нахабства. Значить, Свєточка влаштовує своє особисте життя, а я маю цілодобово горбатитися на чотирьох дітей? Причому, окрім спасибі, від неї нічого не дочекаєшся.

Я вирішила сказати Сергію, що більше не маю наміру терпіти подібну ситуацію і не стежитиму за його племінниками. З одного боку, мені дуже шкода Мишка з Павлом.

Їхні татусі до них у гості не приїжджають, – вони вже давно завели інші родини. Мати хлопчаків теж наплювала на них. Відчуття, що племінники дорогі лише нам із чоловіком. Ми за цей час до них теж звикли й нам їх дуже шкода.

Можливо, у такому разі слід оформити над ними опіку? Зрештою, з нами вони проводять набагато більше часу, ніж із рідною матір’ю.

КІНЕЦЬ.