Я не знаю, як зупинити доньку всиновлювати дітей. Вона в мене дуже заможна, але власної сім’ї і діточок Бог їй не дав.

Їй уже 36 років, і ось два тижні тому вона всиновила четверту дитину. І каже мені, що це не кінець, що вона хоче всього семеро дітей.

Я слухала її і не могла зрозуміти: це благородство чи божевілля?

— Доню, може, вже досить?

Четверо дітей — це ж величезна відповідальність!

Вона всміхнулася.

— Мам, ну чому ти так реагуєш? Вони ж мої діти.

— Але ж це чужі діти, — видихнула я, боячись сказати щось зайве.

Вона стиснула губи, але стрималася.

— Вони мої, мамо. Вони мої, бо я їх люблю, бо я за них відповідаю, бо я їх не кинула.

Я зітхнула.

— Доню, я не кажу, що це погано. Але ти ж сама! Без чоловіка, без підтримки!

— У мене є гроші. У мене є няні, є репетитори, є можливість дати їм усе.

— А любов? А час?

Вона різко підняла на мене очі.

— Мам, я проводжу з ними стільки часу, скільки можу. Я їм мама. І краще нехай вони ростуть зі мною, ніж у дитбудинку.

Я замовкла. Я не могла заперечити. Але щось мене не відпускало.

— А якщо ти не витримаєш?

— Витримаю.

— А якщо захочеш особистого життя?

Вона посміхнулася, але якось сумно.

— Значить, це не для мене. Я не можу залишати їх, щоб шукати собі чоловіка.

Мене немов холодною водою облили.

— Доню, але ж ти теж людина! Ти теж маєш право бути щасливою!

— Мамо, я і є щаслива.

Я не знала, що сказати.

Так, у неї є все: величезний будинок, машина, бізнес, гроші. Вона може собі дозволити цих дітей. Але ж хіба гроші замінять материнську любов? Чи справді вона може одна виховати їх так, щоб кожен отримав достатньо уваги?

— Сім, — тихо сказала я.

— Це ж величезна сім’я.

— Так. І я знаю, що роблю.

Я дивилася на свою доньку і не могла зрозуміти: вона справді така сильна, чи просто загнала себе в кут і не хоче визнати, що їй важко?

Я дуже хвилююся за неї. Бо дітей багато, а вона одна. Я боюся, що вона надломиться, що колись зрозуміє, що не витягує, але буде соромитися це визнати.

Тепер от думаю: як мені її переконати хоча б зупинитися? Чи, може, я дарма хвилююся, і треба просто підтримати її вибір? Буду щиро вам вдячна за думки і поради.

Джерело