— Вони десять років уже не жили разом, невже ти думаєш, що там якась особлива любов раптом заграла? — сердиться Оксана на дружину брата. — Ні дитини спільної, ні-чо-го!

— А він не розуміє нічого? — дивується подруга жінки.

— Невже йому не зрозумілі її мотиви взагалі? Гаразд, фізично він зараз не в найкращій формі, але голова, розум, у нього ж не постраждали? Він не думає, що краще б усе дісталося його рідній доньці, а не чужій жінці та її синові?

— А він, мабуть, сподівається, що Тамара буде за ним сумлінно доглядати, хоче провести останні місяці в комфорті, я так думаю, — усміхається Оксана невесело.

— А донька? Вона не може за ним доглядати?

— Племінниця живе в іншому місті. Та й мати її свого часу різко проти батька налаштувала, — відповідає Оксана. — У Мирослави двоє маленьких дітей. Так, я брата не виправдовую, наробив справ колись. Але Тамара — це щось!

Я думаю, Міра якось вирішила б це питання. Трикімнатна квартира в Василькові під Києвом на дорозі не валяється, але Тамара швидко підметушилася, тепер Мирославі вже нічого не світить, звичайно.

Оксана розповідає про свого брата.

Їй 52 роки, братові — 62, у чоловіка є донька Мирослава від першого шлюбу. Їй 31 рік, вона заміжня і живе у Рівному, де у її чоловіка є однокімнатна квартира.

У Мирослави двоє синів, вони погодки, 4 і 3 роки хлопцям, жінка та її чоловік збирають гроші на більшу квартиру. Але поки що повільно — діти у них.

Брат Оксани, Борис, з першою дружиною розлучився 21 рік тому — загуляв. Зустрів Тамару, якій було 22 роки, закохався, оголосив про розлучення дружині.

Оскільки трикімнатна квартира, в якій жила сім’я, належала чоловікові, колишня з донькою зібрали речі і з’їхали до батьків дружини.

Загалом, колишня дружина Бориса на ноги так і не стала, особисте життя не налагодила, жила з донькою у своїх батьків, від них успадкувала двокімнатну квартиру, в ній і зараз живе.

Оксана до колишньої брата ставиться добре, стосунки підтримують, зрідка зідзвонюються, в курсі вона і того, як справи йдуть у племінниці. До нової дружини брата в Оксани ставлення, м’яко кажучи, не дуже. Від самого початку так було.

— А за що мені до неї добре ставитися? — роздратовано говорить Оксана.

— За те, що сама була заміжня і плуталася з одруженим чоловіком? А потім рвонула сильніше і замість злиденного студента у неї — самостійний чоловік з квартирою?

Або за те, що вона фактично позбавила Мирославу колись нормальної батьківської допомоги, тягла ковдру на себе? А може, за те, що вона від Бориса пішла, коли зустріла чергового чоловіка, молодшого і перспективнішого, як їй здавалося?

У Тамари дійсно був син.

Дала життя йому жінка від законного чоловіка, щоправда, в 17 років, та й заміж за свого першого чоловіка вийшла під тиском обставин — сталося так, що чекала дитину. Коли Тома вийшла заміж за Бориса, її синові було вже майже 5 років.

Гірка іронія долі: Коли бумеранг повертається

Оксана згадує, як Тамара, яскрава, ефектна, молода і впевнена в собі, відбивала від Бориса доньку: не дозволяла, щоб батько забирав дівчинку на канікули, над кожною виплаченою копійкою на утримання Мирослави тремтіла й влаштовувала скандали.

— Колишня дружина брата на аліменти не подавала, домовилися, що Борис сам платитиме. Він і платив, рівно одну четверту, ні копійки більше, а Тома за переказами та перерахуваннями уважно слідкувала, — згадує Оксана.

– Мотузки з Бориса вила, він сильно в неї був закоханий, а вона… вона зручно влаштовувалася. Адже й сина їй, вважай, Борис мій виростив. До 14 років був йому батьком, поки Тома нову жертву не знайшла.

Слова дружини про те, що вона зустріла іншого і йде, для Бориса були громом серед ясного неба, переживав чоловік розлучення дуже важко.

З пасинком спілкуватися хотів, звик же до хлопця, але… Як каже Оксана, там такий же хитромудрий молодий чоловік, весь у Тамару.

Після розлучення з другою дружиною з Борисом трапилася тяжка болячка – рак.

Оксана впевнена — через нерви. Але він був молодший, хворобу вдалося перемогти на ранній стадії. Тамара ж офіційно заміж не вийшла за чоловіка своєї мрії, жила з сином у нього.

Дев’ять років прожили разом, а потім чоловік знайшов їй заміну, молодшу, красивішу.

Оксана вважає, що це справжнісінький бумеранг. У Тамари є житло, десь під Вінницею, у селі, залишилося від батьків. Але той дім належить їй та її сестрі навпіл, сестра поки не хоче його продавати, користується як дачею. Та й що там вартує той дім.

Після того, як її співмешканець вигнав, Тамара з сином стали винаймати квартиру.

Тут же, під Києвом, щоб на роботу до столиці можна було їздити. Борисом жінка не цікавилася. А він… онкологія повернулася, в іншому варіанті, але в більш агресивному, стадія вже така, що лікарі розводять руками і закликають привести справи до ладу.

Борис і привів. Відновив стосунки з Мирославою, навіть у гості з’їздив, поки сили у нього були.

Оксана вважає, що Борис запропонував доньці та зятю переїхати до нього, але ті не захотіли. А ще Борис написав у соціальній мережі Тамарі, мовляв, хотів би попрощатися з тобою.

— І ця вже свого не упустила, — говорить Оксана. — Я не знала ,,розповідь спеціально для сайту рідне слово,, нічого, оговтатися не встигла, як Борис з нею розписався знову. Просто приїхала одного разу брата провідати, привезла гостинці деякі з дачі, а двері мені відчинила Тома.

Цвірінькає мило так, мовляв, зрозуміла, що Борис в її житті — це і є справжнє, що вона тепер з ним до кінця, що буде доглядати, дивись, поживе довше. А яке довше? З термінальною стадією?

Особисто в Оксани немає ніякого корисливого інтересу, їй так і так не дістанеться ніякої спадщини від брата, тому що у нього є єдина рідна донька.

Ось за неї й прикро. Могла б Мирослава отримати цілу трикімнатну квартиру, вирішити свої житлові проблеми раз і назавжди, якби не ця шкідлива зараза, якою Оксана вважає Тамару.

— Ну сама поміркуй, зі здоровим з ним жити не стала, крутнула хвостом. А зараз їй трохи за сорок, вона цвіте і пахне і вирішила на себе звалювати колишнього чоловіка, який помирає? З альтруїстичних міркувань? — злиться Оксана.

– Мені з Борисом лише раз вдалося поговорити, мовляв, що ти робиш, твоя донька рідна буде з цією безпринципною бабою спадщину ділити?

— А він?

— А він мені каже, що хоче піти по-людськи, щасливим, поруч з жінкою, яку завжди любив. І все, більше Тома мене з братом наодинці не залишає. Вона взагалі мене відсуває вбік, як Мирославу колись.

І я переживаю. І за племінницю, і за брата. Не вгледиш же, як вона за ним буде доглядати, а то буде Бог знає як знущатися над немічною людиною.

***

Дорогі читачі, ось така химерна історія розгорнулася в житті Бориса, і серце болить, коли чуєш, як люди, здавалося б, близькі, можуть так жорстоко поводитися.

Чи не здається вам, що Тамара, яка повернулася до Бориса в такий скрутний момент, більше схожа на мисливця за спадщиною, аніж на вірну дружину?

І як же бути в такій ситуації доньці Мирославі, яка, по суті, залишається ні з чим, тоді як сторонній син її мачухи може отримати такий цінний скарб?

Я розумію занепокоєння Оксани, адже коли бачиш, як рідна кров страждає від несправедливості, неможливо мовчати. А ви що думаєте?

Чи може бути, що Тамара щиро кохає Бориса і дійсно хоче бути з ним до кінця? Чи це чистий розрахунок, гра на почуттях вмираючої людини?

І як би ви вчинили на місці Оксани? Чи варто їй і надалі намагатися достукатися до брата, чи краще пустити все на самотік, щоб не псувати собі нерви?

Дуже чекаємо на ваші думки, адже, як кажуть, “гуртом і батька легше бити”, а в нашому випадку — знайти мудре рішення!