Я не з тих, хто хоче заміж і тягне чоловіка в РАЦС, але в ситуації, що склалася я відчуваю, що можу залишитися без власної сім’ї, витративши сили на чужу.

Мені 26 років і я вже два роки зустрічаюся з розлученим чоловіком, в якого є син від першого шлюбу. Як пояснити Олегу, що це все не дуже нормально, що я хочу власну справжню сім’ю і спільну дитину

Мені 26 років і я вже два роки зустрічаюся з розлученим чоловіком, в якого є син від першого шлюбу. Вірніше, це я думаю, що зустрічаюся.

Він же називає наші відносини «сім’єю». Майже півтора року тому я переїхала до нього. Як я уже сказала, у Олега вже є дитина від колишньої дружини – хлопчик, якому шість років. Я люблю дітей, і їх наявність мене не лякає. Але зараз відбувається щось таке, що мені дуже не подобається.

Якщо спочатку ми з сином  Олега спілкувалися тільки дружньо, і спільне проведення часу мені подобалося, то буквально через кілька місяців все змінилося.

З вуст дитини все частіше почало вириватися слово «мама» щодо мене. Він почав порівнювати мене зі своєю матір’ю, і, відповідно,  чекати тієї турботи, яку зазвичай дають батьки. Зараз він навіть при сторонніх поводиться так, ніби я його мама, хоча він по половині тижня живе зі своєю рідною матір’ю, і нестачі в спілкуванні з нею у нього немає.

Олег також постійно називає нас «сім’єю» і поступово перекладає турботу про свою дитину на мене. Його батьки теж часто намагаються відмовитися від проведення часу з онуком, аргументуючи тим, що для цього є я.

Навіть коли я говорила чоловікові, що у мене немає обов’язків дружини і матері, його батьки, переконували його, що я повинна сидіти з хлопчиком, тому що коли-небудь у мене будуть свої діти.

Якщо спочатку я була рада близьким і добрим відносинам з його сім’єю, то незабаром зрозуміла, що це переростає у виконання мною обов’язків прибиральниці, дружини і няньки. Його син все частіше вередує, але Олег не бачить в цьому нічого поганого і ніколи його не сварить.

Мене лякає те, що Олега в наших відносинах все влаштовує. Я жодного разу не чула, що він хоче спільних дітей зі мною, зате він постійно говорить про спільне виховання його дитини від колишньої дружини.

Він завжди намагається посадити мене в машині поруч зі своїм сином, щоб я розважала його, завжди вмовляє мене піти гуляти з ними у вихідні дні. Кличе на спільні поїздки зі своїми багатодітними друзями. Крім цього, я єдина в будинку прибираю і готую.

Я не з тих, хто хоче заміж і тягне чоловіка в РАЦС, але в ситуації, що склалася я відчуваю, що можу залишитися без власної сім’ї, витративши сили на чужу. Розумію, що продовжувати в цьому ж дусі можна, адже тоді Олег зовсім розслабиться і перекладе на мене весь побут.

Як розібратися в ситуації і спробувати зберегти відносини? Як пояснити Олегу, що це все не дуже нормально, що я хочу власну справжню сім’ю і спільну дитину.

КІНЕЦЬ.