Я не винна перед його жінкою аж ніяк. Я теж була покинутою, а тепер маю право на щастя, нехай ось таке. Але він на мене і моїх дітей дві тисячі доларів в місяць витрачає, а це про щось говорить. Ось і зараз на море з дітьми збираюся за йно рахунок.

Ось моя історія. Я розлучена з чоловіком уже п’ять років. Він пішов від мене до іншої, молодшої, та народила йому дитину і наші діти вже йому майже не цікаві. Та й таке.

Заміж я вдруге не збираюсь – не хочу, ніхто з чоловіків не цінує зусиль жінки в шлюбі. Чоловіками користуватися треба, тоді вони кохають.

Тепер хочу жити вільно, для себе. Тим більше, що на даний час я не самотня, у мене є коханий чоловік, він одружений і нас обох це влаштовує, я навіть одного разу бачила його дружину.

Вона старша за нього і не може мати дітей. Але у них спільний бізнес і еликий будинок. Тому він не хоче розлучатися і дуже цінує, що мені це від нього не треба. Бо всі його дівчата раніше прагнули щоб він пішов від дружини і одружився з ними.

Я ж не чекаю, що він покине сім’ю, мені це не треба, а йому подобається, що не треба брехати, що він піде з сім’ї. Звичайно, він часто каже, що дружину зовсім не любить, що вони тільки партнери і друзі з дружиною. Та мене це, за великим рахунком, і не стосується.

Ми з ним чудово проводимо разом час: він дарує мені дорогі подарунки, якщо ми не можемо поїхати відпочивати з ним разом, він купує мені з дітьми путівку, і я їду з сином і донечкою. Що мені ще треба?

він на мене і моїх дітей дві тисячі доларів в місяць витрачає, а це про щось говорить. Ось і зараз на море з дітьми збираюся за йно рахунок.

При цьому, я – вільна жінка. Мені не потрібно готувати для нього, прати, гладити та прибирати, для цього він має дружину. Зате в абсолютно у всьому він супер, зі мною у нього є все, чого з дружиною або немає зовсім, або не вистачає.

Я щаслива і поки що нічого не хочу міняти у своєму житті. Колишній чоловік, як я сказала на початку, вже знову одружений, і у них є дитина. Він постійно каже мені, що мене так заміж ніхто й не взяв.

Я у відповідь тільки посміхаюся і думаю, що він також довго не буде і з цією дружиною, у кращому разі, заведе на стороні когось, у гіршому вчинить, як зі мною.

Я не вважаю себе винною перед дружиною свого нинішнього коханого чоловіка, абсолютно. Я також не звинувачую дружину свого колишнього чоловіка, що забрала його з сім’ї – отже, я сама в цьому винна, що не могла дати те, що йому було потрібне.

Я знаю, багато хто засудить мене, але я знаю, що якщо не я, то буде на моєму місці хтось інший. Але ми, жінки, розуміємо це тільки тоді, коли чоловік іде з сім’ї. Тому я дозволяю собі бути щасливою і вам цього щиро бажаю.

Джерело