– Я не поїду в жодні гори з твоїми дітьми, – почула я різкий голос Марти в телефоні, бо Володя випадково ввімкнув гучномовець. – Або я, або вони.

Саме ці слова стали моїм найгіршим ранковим будильником. Я ще з кухні чула, як син тупцює в коридорі: він нетерпляче чекав нашого щотижневого відеодзвінка з татом.

До речі, цей дзвінок мав би бути радісним, адже у дітей почалися канікули, а Володя обіцяв їм давно омріяну поїздку в Карпати. Проте зараз я зрозуміла, що щось знову пішло не так, і найгірше – діти невдовзі про це дізнаються.

Ми з Володею розлучилися вже майже два роки тому. Хотіли цивілізовано поділити опіку над нашими двома синами, Олегом і Назаром. Спочатку все йшло більш-менш нормально: Володя намагався проводити з ними час, приділяв увагу їхнім потребам, інколи навіть забирав їх на вихідні до своїх батьків.

Проте після того, як він почав зустрічатися з Мартою, я відчула, що його пріоритети змістилися. Нові подарунки, нові витрати, нові ритуали для неї – і все менше чіткості та турботи про дітей.

– Мам, то ми точно їдемо на лижі в Карпати? – запитав мене Назар. – Тато обіцяв, що завтра зранку виїжджаємо. Я вже п’ять разів перечитав про трасу для початківців, щоб не боятися падати. А тепер він сказав, що Марта… – син зіщулився і замовк. Було видно, що йому ніяково озвучувати проблему.

Я зітхнула і спробувала пояснити все, як могла. Не хотіла брехати чи прикрашати дійсність. Зрештою, діти все одно відчувають, коли їх обманюють.

Мій обов’язок – бути чесною. І хай навіть я була страшенно зла на Володю, не хотіла підбурювати синів проти нього. Проте правду я замовчувати теж не могла. На жаль, обіцянки тата знову луснули, як мильна бульбашка.

Коли за кілька хвилин я таки додзвонилася до Володі, почула глибоке зітхання і тремтячий голос. Він виправдовувався якимось там браком грошей, мовляв, і житло дорожчає, і спорядження доведеться орендувати, і Марта була категорично проти зайвих витрат. Я слухала і відчувала, як у мене всередині все палає від обурення.

– Володю, ти ж сам пообіцяв дітям, – сказала я якомога стриманіше. – Вони чекали на це місяць, Олег навіть записався на міні-гурток зі сноубордингу, щоб бути підготовленим. Ти усвідомлюєш, що вони знову залишаються в дурнях через ваші домашні розбірки?

– Не починай, – відмахнувся він. – Спробую щось компенсувати, може, піду з ними в кіно чи на ковзанку. Що я можу зробити, якщо Марта проти?

Я ледь стримала себе, щоб не відповісти грубістю. За час стосунків з Мартою він перетворився на надто слухняного хлопчика, якому тільки й лишається киваючи погоджуватися з її примхами. Проте найстрашніше – те, що діти “отримують” від таких внутрішніх ігор дорослих.

Того ж дня Олег з Назаром залишилися в Володі. Він не придумав жодних альтернатив, лише запропонував погуляти парком чи покататися на санях, якщо сніг випаде. Сини телефонували мені ввечері й розповідали, що Марта поводиться відсторонено, відкидає будь-яку їхню ініціативу. Володя теж виглядав пригніченим, але чомусь не наважувався відстояти власних дітей. Його пасивність дратувала мене найбільше.

Як на мене, це вже виходить за межі. Я хвилююся, що тепер Марта диктуватиме Володі все підряд. Якщо вже відмовляє у звичайній поїздці в гори, то що буде далі? Може, почне забороняти йому бачитися з дітьми частіше, щоб більше уваги приділяв їй? Або шукатиме будь-які приводи економити на потребах синів?

Зараз я сиджу, п’ю холодну каву (бо розігрівати її вже втретє немає бажання) і думаю, як рятувати ситуацію. Можливо, варто по-доброму поговорити з Володею, щоб він зібрався з думками та перестав потурати чужим амбіціям? А, може, мені доведеться залучати юристів чи навіть психолога для спільної розмови?

Я не хочу загострювати ситуацію, адже наші діти заслуговують на щасливе дитинство без надмірних суперечок і з’ясувань стосунків. Утім, бачу, що терпіння має межі, і якщо батько сам нічого не вирішить, доведеться знайти інші способи.

А як ви вважаєте, чи потрібно втручатися в стосунки колишнього чоловіка та його нової дівчини заради добробуту дітей?

Чи це їхній вибір, а моє завдання – рятувати ситуацію власними силами?

Запрошую вас до дискусії: поділіться своїми думками, аби ми разом розібралися, як діяти в такій непростій ситуації.

Джерело