Ми з чоловіком почали зустрічатися у підлітковому віці, разом уже понад 7 років. Спочатку наших стосунків ми розлучилися, і так вийшло, що в мене була близькість з іншим.

Це була помилка. Пізніше він спробував зі мною зійтись, але я розповіла, що сталося, і він зі мною зійшовся.

За рік він мені теж зрадив. І зараз заявляє, що не шкодує. І я не знаю, як до цього ставитись, я ж шкодую про свій вчинок, а йому все просто.

Через всі ці роки він каже, що не може мені довіряти, у нас уже кілька дітей, під час шлюбу я взагалі ні з ким не спілкувалася і не давала для цього підстав. Можливо, під час відносин щось було, але нічого серйозного більше не відбувалося.

Загалом, я не назвала б шлюб поганим, але іноді від чоловіка віє таким інфантилізмом. Раніше він часто зривався в сварках і дратувався, дуже сильно, доходило до псування майна.

Зараз став розсудливим, але якось сказав мені, що шкодує, що одружився зі мною. І ходить, як ні в чому не бувало, приходить до мене і дістає мене щогодини.

А я про розлучення думаю. Як можна бути з людиною, яка вважає тебе своєю помилкою?

Хоча кохання є, близькість є, все є. Але такі речі говорити для нього це нормально, каже типу нічого страшного в цьому немає. Не знаю що робити.

КІНЕЦЬ.