Одного разу я відвідала свою подругу Марію і ми спланували сходити на ринок, щоб куnити продуктів на тиждень.

Того дня я помітила, що вона куnує вдвічі менше їжі, ніж зазвичай, і спитала її чому.

Марія розповіла, що чоловік покинув її, але вона була щасливою.

Він завжди скаржився на її куховарство, температуру чаю, гучність музики в її навушниках і т.д.

Спочатку Марія була засмучена і думала, що не впорається без свого чоловіка.

Однак коли він пішов остаточно, подруга відчула полегшення.

Вона тепер могла довше залишатися в ліжку свого вихідного, їй не потрібно було готувати йому каву, і вона могла насолоджуватися смачним сніданком без жодних скарг.

Хоча були моменти, коли вона розуміла, що не може все робити сама – дивилася навчальні ролики в Інтернеті і вчилася справлятися з усім.

Марія навіть почала купувати вдвічі менше їжі, бо тепер готувала лише для себе.

Вона могла подивитися фільм і сходити до театру зі своїми друзями, не переймаючись запереченнями чоловіка.

Подруга справді була така щаслива і безтурботна без свого чоловіка, і я не могла згадати, коли востаннє бачила її такою радісною.

Її історія стала для мене ще одним нагадуванням про те, що деяким жінкам краще без чоловіків, особливо в тому виnадку, коли чоловіки розглядають своїх дружин як безkоштовний персонал.

КІНЕЦЬ.