Так уже склалось, що у нашому побуті існує ну дуже багато жартів на тему родинних стосунків, а зокрема стосунків теща – зять, невістка – свекруха, сваха – сваха. Сам я завжди дивувався із цих стереотипів і щиро не міг зрозуміти, для чого таке люди вигадують.

Та коли ми із Ніною побралися, то я став розуміти поведінку чоловіків, яких не любить теща.

Коли ми із дівчиною відсвяткували рік стосунків, то вона запропонувала мені познайомитись із її батьками. Ну, відмовляти я, звичайно, не став.

З батьком відразу все пішло нібито нормально, а Надія Іванівна кинула на мене незадоволеним поглядом ще з дверей. Я знав, що мені вона не рада і думає про те, аби ми швидше розійшлися. Та ми з Ніною так не думали, ми кохали один одного і хотіли пронести це почуття крізь все життя.

Після того, як весілля таки відбулося, то ми з’їхали на окреме житло. Та Надія Іванівна і там нам спокою не давала, оскільки приходила кожного дня.

Вона постійно вказувала, як нам жити, що робити. Неодноразово Ніні я висловлював своє невдоволення, та вона лише руками розводила. Що вона може зробити? Не ображати ж рідну матір. А от мене ображати можна.

Якось різко моя Ніна втратила свідомість саме тоді, коли у нас вдома була її матір. З переляку ми відразу повезли її до лікарні. Після тривалого огляду лікар сказав, що нічого страшного не сталося, дружина здорова.

Можливо, просто перевтомилася. В той час Надія Іванівна сиділа на коридорі. А я збирався виходити із кабінету допоки не вийшла медсестра, яка сказала:

– Перепрошую, але Ваша дружина чекає на Вас в коридорі і просила вийти на секунду.

Ми з Ніною обоє застигли на місці. Яка ж то дружина, якщо там теща? Медсестра свою справу передала і пішла геть, а ми вийшли від лікаря.

Відразу Надія Іванівна почала перепитувати у дочки, чи все добре, як вона себе почуває, що сказав лікар. А моя кохана саме розказала й історію про те, що її назвали моєю жінкою. А мама Надя аж розпашілася від такого неочікуваного компліменту.

І я не знаю, що тоді сталось, але вона перестала мене ображати та критикувати. У голові тещі як то якась кнопка переключилась. Тепер наші стосунки були ідеальними.

Оце ми з’їздили в лікарню!

КІНЕЦЬ.