– Ми ж не будемо все життя тіснитися у двокімнатній з твоїми батьками? – переживала Ганна.

– У нас донька підростає, постійно скандалимо і жодного особистого простору немає.

– У мене немає шалених грошей на покупку власної квартири, – ображався Юрій.

– Якщо можеш запропонувати реальне вирішення проблеми, давай обговоримо.

Ганна намагалася знайти зручні для всіх варіанти, що виявилося непросто. У результаті вона вирушила на заробітки до Києва та стала домробітницею в будинку заможних людей.

Юрій справно ходив на роботу до своєї контори та доглядав за донькою Лізою. Але більшість зобов’язань з виховання дівчинки довелося брати на себе його матері.

– Поки твоя дружина невідомо де катається і невідомо як проводить час, ми з батьком маємо вирішувати всі ваші проблеми, – невдоволено бурчала Людмила, мати Юрія.

– Ганна не розважатися поїхала, а заробляє гроші на покупку квартири, – нагадував Юрій.

– Ну це зрозуміло, тільки незрозуміло, як і чим вона там займається, – не здавалася мати. – Я не така наївна, щоб в усі ці оповідання вірити.

Юрій відмахувався, але постійне підливання олії у вогонь негативно позначалося на настрої. Ганна приїжджала раз два – три місяці на кілька днів і знову поверталася на роботу.

– Ти ж розумієш, якщо зараз здамося, то так і залишимось у твоїх родичів? – казала вона чоловікові. – Мені б ще пів року, нам би вже вистачило на покупку однокімнатної.

– Розумію, але донька росте без матері, і мої батьки вже мені весь мозок проїли, – бурчав чоловік.

– Давай я залишуся вдома, а ти знайди собі гарну роботу, – пропонувала Ганна.

– Я не готовий мотатися чужими кутами або жити на будівництві заради грошей, – обурювався Юрій. – Не для того я здобув дві вищі освіти, щоб усе за вітром пустити.

А Ганна теж не була готова, просто у неї особливого вибору не було, і донька підростала. Жінка сумувала за домашнім затишком та спокоєм, працюючи в чужому будинку. Але через рік вона вже могла дозволити покупку однокімнатної.

Щоправда, подружжя прикинуло і вирішило ще трохи почекати, щоб купити більшу квартиру.

– Ну звісно, ​​навіщо поспішати? – бурчала Людмила. – Нехай Ліза росте без нормального нагляду, доки батьки щось там вигадують.

– Але ти ж даєш їй все необхідне і Лізі вистачає твоєї любові, – виправдовувався чоловік.

– Звісно, що цим займаюся я, а за фактом виховувати дитину обов’язок батьків, – бурчала жінка.

Коли Ганна заробила гроші на хорошу двокімнатну квартиру, подружжя знайшло відповідний для себе варіант. Але тут же постало питання про ремонт і їй знову довелося їхати на заробітки.

– Ну зрозуміло, поки твоя дружина в Києві невідомо чим займається, ти тут час проводиш не нудно, а виховання Лізи знову на мені, – обурювалася Людмила.

– Мамо, ну це зовсім не так – не впевнено відбивався Юрій. – Просто ми дбаємо про майбутнє доньки й заради цього доводиться терпіти та жертвувати собою.

Поки Ганна заробляла на ремонт, роботи у квартирі вже почалися, постійно доводилося щось доробляти, докуповувати та взагалі Юрій мріяв про нову машину.

– Може тобі самому на заробітки поїхати? – пропонувала Ганна. – Я не можу постійно пропадати поза домом і насправді за цей час вже втомилася.

– Але ти вже звикла, все там знаєш, і роботодавці в тебе добрі, – відбивався чоловік. – А мені не просто буде знайти хорошу роботу, та й не дуже хочеться втрачати постійний і стабільний заробіток на своєму місці.

Заради забаганок чоловіка Ганні зовсім не хотілося нікуди їхати. Але вже ставало питання щодо оплати навчання доньці і їй довелося змінювати плани.

Поки вона збирала потрібну суму на оплату навчання, ще пройшов час. Номінально сім’я вже давно перебралася до нової та відремонтованої за рахунок Анни квартири.

Тільки сама жінка там практично не бувала, бо вже звикла до кочового життя і всіх це влаштовувало. Юрію не доводилося особливо напружуватися і все вирішувалося за рахунок дружини, Ліза звикла до відсутності матері та відчувала свободу.

Бабуся вже не мала на неї особливого впливу, тато навіть не намагався сильно вдаватися у проблеми, і Ліза була надана сама собі.

– Хто б міг подумати, що я вже десять років їжджу по заробітках, та живу на два міста – журилася Ганна. – Коли вперше збиралася до Києва, думала все закінчиться за кілька років.

– Ну так і треба було зупинятися чи Юрія в спину штовхати, – висловлювала свою думку сестра Ірина. – А так у всіх все добре, тільки ти продовжуєш спину гнути.

– Так заради ж сім’ї намагаюся, – виправдовувалася Ганна.

– Сім’я – це коли всі разом вирішують проблеми та переживають радості та труднощі, – висловлювала свою думку родичка. – У твоєму випадку типова картина споживачів з боку твоєї рідні.

Ганні так думати не хотілося, але все частіше виявлялося, що Ірина має рацію. Вони з Юрієм останнім часом сильно віддалилися і дочка явно не переживала через відсутність матері у своєму житті.

Якось у Ганни під час роботи зламався телефон і не було можливості купити новий, тому вона майже тиждень не виходила на зв’язок. За першої нагоди жінка кинулася за новим телефоном, щоб поздзвонити рідним, та тільки вони не помітили її відсутності та не стали запитувати про можливі проблеми та зникнення.

Вони настільки мляво і повсякденно відреагували на її дзвінок, що Ганна справді усвідомила факт своєї непотрібності у житті найближчих людей.

– А якби я не дзвонила ще тиждень чи місяць, ніхто б і не помітив моєї відсутності? – Запитала вона у чоловіка, підозрюючи яку відповідь отримає.

– Ну ти ж була в цивілізованій сім’ї, а не в дикому лісі, – явно не хотів думати про такі проблеми чоловік. – Якби щось трапилося, нам би повідомили.

Анна вперше за довгий час зрозуміла, як сильно втомилася. Вона твердо вирішила, що ця поїздка буде останньою і після повернення додому вона обов’язково знайде собі роботу поряд з будинком, щонеділі пектиме пироги та ходитиме на зустрічі з подругами.

Переповнена очікуваннями цієї радісної події вона навіть вирішила повернутися додому завчасно і невдовзі зрозуміла, що зробила це даремно.

– Ти мала приїхати за два тижні, – невдоволено висловлювався Юрій, прикриваючи за собою незнайому жінку.

– Донка на навчанні, я працюю та оплачую всі рахунки, а ти розважаєшся з дівками в купленій за мої гроші квартирі? – не могла прийти до тями Ганна.

– Ну, квартира у нашій спільній власності й ти сама зголосилася їздити на заробітки, – обурювався Юрій. – Катерина не дівка, і в нас все серйозно.

– Як мило, – не знайшла потрібних слів Ганна. – Може вам ще потрібно дачу купити чи сплатити відпочинок? Ви не соромтеся, я можу взагалі додому не приїжджати та лише гроші надсилати для вашого ситого життя.

Коханка Юрія поспішно зібралася і вибігла, не бажаючи потрапляти під гарячу руку Ганні. Юрій висловив купу претензій та побіг за коханкою.

Віддана жінка залишилася чекати на дочку. Вона була впевнена, що Ліза її підтримає, зрозуміє і разом вони поміркують, як жити далі.

– Ну, а чого ти хотіла? – явно не здивувалася розповіді Ліза. – Тебе роками нема вдома, ми з батьком тут самі живемо.

– Ти знала про наявність у батька коханки? – поцікавилася жінка.

– Не знала, але здогадувалась і цілком його розумію, – міркувала Ліза. – Ти невідомо де постійно пропадаєш, ось він і закрутив роман.

– Але ж я старалася заради нас, заради твого майбутнього, – виправдовувалася Ганна.

– Може звичайно і так, тільки мені потрібна була поряд мати, а батькові дружина, – не шкодувала її почуття Ліза. – Поки ти гроші заробляла, ми відвикли один від одного і тепер немає сенсу шукати винних.

Ганна й не збиралася це робити. Вона несподівано усвідомила, як сильно втомилася від усього і зламалася. Донька здавалася холодною і міркувала прагматично.

Чоловік втік до коханки та погрожував відсудити половину квартири, офіційно купленої в шлюбі. Ганні не так було шкода матеріальних цінностей, як боліла її душа в принципі через те, що відбувається.

Перший раз у житті вона відчула себе зовсім нікому не потрібною у цьому світі. До мук додавалися скандали влаштовані свекрухою. Вона постійно звинувачувала невістку в розпаді сім’ї та завданих її синочку незручностях.

– Твій батько хоче розлучатись, швидше за все буде поділ майна через суд і нам доведеться виплатити йому половину вартості цієї квартири, – розповідала Ганна дочці. – Задля виплати мені доведеться знову поїхати на заробітки. Ти зможеш самостійно справлятися з усім, чи потрібно шукати інші варіанти?

– Раніше справлялася і тепер зможу, – невдоволено висловлювалася Ліза. – Тільки не вплутуйте мене у свої розбірки, без вас багато проблем.

Ганна знову поїхала вже на звичне їй місце роботи. Вона виплатила чоловікові половину вартості квартири, і це питання було закрито. Але вона розуміла, що не зможе жити у двокімнатній з донькою і Лізі треба купити окрему квартиру, інакше нікому не буде спокою.

Ганна рятувалася роботою, збирала на квартиру для доньки та намагалася не думати про власне життя, в якому нічого не було зрозуміло.
Вона втомлювалася, часто плакала й хвилювалася, потім згадувала, що насправді в цьому житті нікому не потрібна і намагалася сама вирішувати проблеми.

Довгі роки Ганна утримувала сім’ю, а тепер вчилася жити для себе. Але це не дуже добре виходило, та й досвіду такого в неї не було. Тільки тепер і сім’ї, як такої не було, а відремонтована квартира так і пустувала, поки вона копила на квартиру для Лізи.

Дівчина більше прийняла бік батька та його рідні, вважаючи матір винною у всіх сімейних негараздах.

А Ганна вже не бачила смислу повертатися в рідне місто, бо за довгі роки праці вона знайшла друзів та звикла жити у господарів в будинку. Тому її заробітки, вже стали її звичним способом життя.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.