Світлана Василівна стояла біля дзеркала у ванній кімнаті й міркувала над тим, як краще подати прохання своїй невістці Ірині.

Вона знала, що це буде не просто, адже стосунки у них ніколи не були ідеальними. Однак особливого вибору у неї не було – її молодша дочка Алла потребувала роботи.

– Світлано Василівно, ви чого так довго? Давайте пити чай!

– Гукнула Ірина з вітальні.

Свекруха глибоко зітхнула, і вийшла із ванної кімнати. Навшпиньки вона пройшла у вітальню, де Ірина вже розставила кухлі й чайник.

– Дякую, Ірочко, – сказала Світлана Василівна і сіла навпроти.

Ірина посміхнулася, але очі її залишалися настороженими. Вона завжди відчувала, коли щось не так.

– Що трапилося? Ви якась напружена сьогодні, – зауважила невістка, розливаючи чай по кухлях.

Світлана Василівна трохи зволікала, але потім все-таки зважилася розповісти Ірині про те, що її турбує:

– Та ось моя Аллочка… Вона дуже просить знайти їй роботу. У неї зараз такий складний період.

– А чого сама не докладе зусиль? – Ірина насупилась.

Вона не дуже добре контактувала із зарозумілою сестрою чоловіка, яка не вміла поводитися пристойно в суспільстві.

Двадцятитрирічна Алла була нахабною і невихованою, через що Ірина практично з нею не спілкувалася, обмежуючись сухим “привіт” та “бувай”.

– Я, на жаль, нічим не можу допомогти – обережно почала невістка, – у нас у компанії все розписано до дрібниць. Я не можу просто взяти, та влаштувати когось без належної кваліфікації.

Світлана Василівна здригнулася від цих слів. Вона не чекала, що Ірина так швидко не погодиться допомогти, але таки сподівалася, що невістка піде назустріч.

– Розумію, звичайно, – відповіла вона, намагаючись приховати розчарування. – Просто, вона ще молода, зовсім недосвідчена. Їй би хоч якусь роботу знайти, щоб почати вже заробляти.

– Я ще раз поставлю своє запитання, чому Алла сама нічого не шукає? – перепитала Ірина.

– У неї не виходить. Скрізь обдурюють, зарплату не віддають, а потім виганяють, – образливо промовила Світлана Василівна.

Невістка підібгала губи й ледве стрималася, щоб не поставити питання свекрусі, чому вона має розв’язувати проблеми сім’ї чоловіка?

Ірина стрималася, знаючи, що не можна псувати стосунки зі свекрухою.

– Добре, – нарешті промовила вона, роблячи ковток чаю. – Спробую щось придумати. Може, прибиральницею?

Світлана Василівна розпливлася в усмішці, хоч у душі відчувала легку досаду. Невже її дочці доведеться працювати прибиральницею? Однак іншого виходу не було.

– Звичайно, дякую, Ірочко! Аллочка буде дуже рада! – зобразивши награну радість, промовила свекруха.

Наступного дня Ірина справді влаштувала Аллу прибиральницею у свою компанію. Дізнавшись, що невістка підкинула їй роботу прибиральниці, дівчина не стала приховувати свого невдоволення.

Їй здавалося, що ця робота не для неї. Минуло кілька днів, і Ірина помітила, що колеги почали шепотітися за її спиною.

Виявилося, що Алла погано виконувала свої обов’язки, постійно запізнювалася, і навіть дозволяла собі грубість, щодо співробітників фірми.

Якось увечері, повернувшись додому після важкого дня, Ірина вирішила поговорити з чоловіком Сергієм.

– Сергію, мені треба з тобою серйозно поговорити, – сказала вона, заходячи у спальню.

Сергій відірвав погляд від книги, яку читав перед сном, і запитливо глянув на дружину.

– Що сталося, Іро?

Жінка присіла поряд з ним на ліжко, і спантеличено зітхнула, взявши паузу.

– Це твоя сестра… Вона зовсім не справляється з роботою. Люди скаржаться, а я не знаю, що робити. Мені шкода її звільняти, але терпіти таке більше не можливо.

Сергій мовчав, перетравлюючи почуте. Він розумів, що ситуація не проста, але знав, наскільки важливою для його дружини є репутація на роботі.

– Може, варто поговорити з мамою? Нехай пояснить Аллі, що так не можна поводитися, – запропонував чоловік.

Ірина кивнула, хоча всередині неї вирувало обурення. Чому саме вона має займатися цими проблемами?

Але що вдієш – сім’я є сім’я. Наступного ранку Ірина вирушила на роботу з важким серцем.

Вона розуміла, що настав час ухвалити рішення, інакше ситуація вийде з-під контролю.

Невістка викликала до себе сестру чоловіка, і повідомила про те, що її відсьогодні звільнено.

– Як це звільнено? – здивовано спитала дівчина, і жбурнула на підлогу швабру з ганчіркою. – Тоді сама мий! Я й не хотіла працювати тут. Допомогла, називається!

– Не робота, а приниження! Я красива молода дівчина, моє місце очевидно не тут! – Додала вона, і з усієї сили штовхнула відро з водою.

Відро перекинулося, і вся вода опинилася на підлозі. Алла штовхнула його ще кілька разів, і з гордим виглядом покинула кабінет невістки.

Про те, що Ірина її звільнила, дівчина відразу поспішила повідомити Світлану Василівну. Свекруха не змусила на себе довго чекати, і негайно набрала номер невістки:

– Ірино, ти нічого не хочеш мені сказати?

– З приводу чого? – стримано спитала жінка.

– Ти чудово сама знаєш, про що я говорю! Не вдавай! – Рикнула у відповідь Світлана Василівна. – Ти навіщо Аллу звільнила? Ти розумієш, що наробила?

– Я не думала, що ти так можеш вчинити! Якби я тільки знала, то ні про що не просила б тебе! Ти ще пожалкуєш  про це, – додала вона, і кинула слухавку.

Ірина розлючено подивилася на телефон і не знала, як відреагувати. Свекруха не жартувала.

Вона справді вирішила оголосити бойкот невістці. Відтепер жінка перестала з нею контактувати, та кликати на сімейні свята.

Тепер Світлана Василівна кликала лише Сергія, який відмовлявся один приходити на ці заходи.

Помаленьку і він віддалився від матері та сестри, які почали тиснути на нього, і вимагати розлучитися з нахабною дружиною.

Але чоловік виказав непорядним родичам все, що про них думає, і навіть заблокував їх номери.

Він не мав наміру з ними спілкуватися, бо не вважав дружину винною в цій ситуації. Сергій добре знав свою ліниву, та підступну сестру. Цього разу вона надто перегнула палицю.

КІНЕЦЬ.