У 48 років закохалася у Сергія, який молодший за мене на 15 років. Звичайно, я не думала про різницю у віці. Сильні почуття спалахнули між нами. Познайомились через знайомих, на одному із заходів. Я струнка жінка, одягаюсь яскраво, фарбуюся дуже красиво. Мені не дають 50 років, 40 – ось мій вік.

Якби не деякі зморшки, можна було б і 30 років дати. Це я пишу не для того, щоб похвалитися, а для того, щоб виділити один момент: моя зовнішність і зовнішність Сергія нічим не відрізняються в плані віку. Я доглянута та красива.

Вважаю, що різниця у віці 15 років – це не так вже й багато, якщо ви обидва дорослі люди, які розуміють навіщо і для чого потрібно будувати стосунки. Я давно не відчувала таких сильних почуттів до чоловіка, Сергій також тягнувся до мене. У нас особливий енергетичний зв’язок.

Заміжня була лише один раз, розлучилася в 39. Дитина одна – син. Вже дорослий хлопчик, що живе в іншому місті, працює лікарем, але не одружений поки що. Лікарям важко знайти собі другу половинку через завантаженість, та й не кожна людина зможе жити з тим, хто присвятив своє життя медицині. Це стосується переважно лікарів швидкої допомоги.

Я працюю завідувачем підстанції швидкої допомоги. Мій чоловік був лікарем. Ми змогли вжитися разом, бо розуміли одне одного, було зручно та вигідно перебувати разом. Кохання давно вже минуло, і довелося відпустити Андрія у нове життя. Зрад не було, просто чоловік вирішив змінити професію та почати жити для себе, а я не змогла. Дуже дуже любила роботу.

Коли сталося розлучення, я не засмутилася. Знала, що колись це станеться. І навіть не думала, що колись ще покохаю когось.

Сергій дуже далекий від медицини, він більше розуміється на фінансах – це його сфера. Дві протилежності притягнулися магнітом. Найцікавіше, що у нас із Сергієм не лише пристрасть. Ми можемо просто годинами розмовляти, слухаючи кожного, розмірковувати про щось, мріяти та будувати спільні плани. Ось така цікава у нас ситуація.

Через три місяці стосунків ми з’їхалися. Жили чудово. Кожен був зайнятий своєю улюбленою справою. Вільного часу було мало для один одного, але ніхто не думав, що це заважатиме надалі нашим стосункам…

Виявляється, що не важливо скільки людям років, завжди варто проводити багато часу з партнером у відносинах і взагалі ставити кохання на перше місце. У нас із Сергієм була робота на першому місці все життя. Завдяки любові до роботи, особисті стосунки зазнавали краху. Хтось каже, що можна тримати баланс – можна, але це важко. Ми не змогли.

Згодом ми з Сергієм стали лаятися, багато сваритися через дрібниці. Спілкування практично зійшло нанівець, поки Сергій не сказав мені: “Оль, може вистачить вже працювати. Подумай про себе хоч раз у житті, а не про пацієнтів”.

Я задумалася… Скріпивши зуби, взявши всю волю в кулак пішла з роботи. Так, я спробувала стати щасливою у стосунках із Сергієм. Але й те, що я перебуваю вдома – не допомогло.

Сергій став періодами пропадати, потім я дізналася, що в нього з’явилася молода людина. Я так звинувачувала себе, що заради нього відмовилася від роботи. Навіть заради чоловіка, з яким прожила багато років, не змогла це зробити. Для мене було важливо, щоб мій крок оцінили, а тут такий удар у спину.

Із Сергійком не обговорювала цю тему. Про жінку дізналася про листування в його телефоні. Жодних скандалів влаштовувати не вмію, просто так у телефоні теж не рилась: був привід з його боку.

Він також добрий і милий зі мною, у відносинах все чудово. Я сиджу вдома, Сергій працює. Що йому не вистачає і як вчинити у такій ситуації. Ми вже не діти і не хочеться знову руйнувати стосунки з людиною, з якою справді добре. Ось тепер сиджу і думаю, річ у ньому, в різниці у віці чи в тому, що я просто безглуздо вчинила?

КІНЕЦЬ.