Я назвав сина Єкатериною на честь своєї тещі. Усі, хто дізнаються про це, приrоломшуються. Ось як все було насправді…
Було літо, і в повітрі пахло ароматами квітучих садів та обіцянкою змін. Життя здавалося дивом після довгих місяців очікування. Несподіванки завжди приносять із собою дивовижні історії, і моя була винятком.
Розповідь про те, як мій син отримав ім’я моєї тещі, Єкатерина, починається з моменту, коли лікарі запевняли нас, що в нашій родині незабаром з’явиться дівчинка. Ця новина радувала мене та мою дружину. Ми мріяли про принцесу, про дочку, яка стане центром нашого світу.
Ми навіть вигадали ім’я – Єкатерина, на честь моєї тещі. Її мудрість, терпіння та доброта були для мене натхненням. Я хотів, щоб наше майбутнє диво носило її ім’я та набувало її якостей. На мою дружину випало складне завдання – народити малюка. І ось настав той довгоочікуваний день.
Моя дружина була в пологовому будинку, готуючись вітати нашого янгола. А я подався оформлювати свідоцтво про народження, несучи з собою ім’я Єкатерина. Я ввійшов у будівлю РАГСу з почуттям гордості та хвилювання.
Працівниця привітно посміхнулася мені і почала заповнювати документи. Але раптово, коли вона почала записувати ім’я, мій світ звалився. Дзвінок від дружини розірвав тишу. Слова її голосу переплелися з неймовірною новиною – на світ з’явився хлопчик. Хлопчик!
Наші очікування та плани переплелися в цей момент у нерозривний вузол сюрпризів. Не маючи сил стримати емоції, я закричав, щоб зупинити запис імені. У збентеженні працівниця перестала писати, але в документі залишилас перші букви імені – “Єкат”.
Зіткнення реальності з нашими планами породило у мені рішучість. Якщо вже ім’я виявилося наполовину вирваним із документа, чому б не дати нашому синові незвичайне й унікальне ім’я?
Наш син буде Єкатом. Спочатку це ім’я здавалося нам дивним і несподіваним, але з кожним днем воно ставало все ближчим і дорожчим.
Єкат почав приносити із собою сміх, радість і невимовне відчуття того, що він – наш маленький сюрприз.
Ми розповіли рідним та друзям про те, що сталося, і щоразу їхні обличчя виражали справжній подив. “Єкат? Як оригінально!” – казали вони, а ми посміхалися, пишаючись своїм рішенням.
КІНЕЦЬ.