Коли ми з Оленою познайомились, вона ще була заміжня. З чоловіком вони познайомились ще у студентські роки й прожили у шлюбі майже п’ять років. З першого погляду виглядали щасливими, але скоріш за все це було оманливим враженням, бо у протилежному випадку життя склалось би по-іншому.

Дітей вони не мали, бо Сергій, так звали чоловіка, прагнув спершу твердо стати на ноги й досягнути успіху в бізнесі. Це у нього досить добре вдавалось. Вони жили у достатку, не мали ні в чому нужди й часто відпочивали на курортах. У одній із подорожей ми й зустрілись з Оленою. Я одразу відчув, що ця жінка мій ідеал.

Та я був твердо переконаний, що ставати коханцем одруженої жінки я не буду, тому намагався її уникати. Але це було нестерпно важко, бо серце підказувало інше. Я вирішив серйозно з нею поговорити й пояснити, як я бачу нашу ситуацію й що відчуваю. Я сказав, що наші стосунки мають майбутнє лише якщо вона піде від чоловіка. І вона дала згоду.

Я вже приготувався до з’ясування стосунків. Думав, що її колишній буде телефонувати мені й звинувачувати у тому, що я зруйнував їх сімейне щастя. Коли я уявляв нашу розмову, то не знав, як підібрати слова, щоб виправдати свій вчинок, бо знав, що тут немає чим гордитись і відчував провину. Але дарма я хвилювався. Сергій без скандалів відпустив дружину.

Вже за рік ми з Оленою одружились. У нас щасливе подружнє життя, маємо доньку й сина та власну справу, що приносить непоганий заробіток. З колишнім чоловіком Олена не спілкується, але нам відомо, що живе він добре, й вдруге одружився.

Минуло багато років, ми вже й не згадували, як розпочались наші стосунки й насолоджувались сьогоденням. Старшому сину виповнилось двадцять два роки й він став красивим мужнім хлопцем. Одного разу він повідомив, що хоче познайомити нас з батьками своєї дівчини – Наталки.

Ми з дружиною були не проти й запросили їх до себе на вечерю. Та я й не підозрював, що у гості до нас завітає колишній чоловік моєї дружини.

На диво вечір минув у дружній веселій атмосфері. Сергій багато жартував й зізнався, що не проти якщо наші діти одружаться.

Ось такі неочікувані сюрпризи іноді підносити нам доля.

КІНЕЦЬ.