Мене звуть Олена, живу в місті недалеко від Києва. Маю родину – хорошого чоловіка Станіслава і синочка від першого шлюбу Миколку.

Заміжня, як я вже сказала, я вдруге і вважаю, що щасливо. Перший шлюб у мене не склався, ми обоє були ще дуже молоді, не готові працювати над тим, щоб збудувати міцну родину. Нам не вистачало мудрості, терпіння, уміння разом долати труднощі. Але від того союзу я маю найкращий подарунок – синочка Миколку.

Після одруження я два роки була сама. Ставала на ноги, збирала себе до купи. Отримала додаткову освіту і знайшла себе у новій для мене справі, тепер я фотограф, знімаю для соцмереж. Добре заробляю, переїхала жити ближче до Києва, в місто Бровари. Тут і познайомилася зі Станіславом, моїм нинішнім чоловіком.

Ми разом вже два роки, але розписалися і стали жити під одним дахом три місяці тому. Квартира, у якій ми живемо, орендована, велика й в новобудові. Трохи згодом ми плануємо вкластися в свою квартиру, але ще треба зібрати грошей.

Так ось, все у нас добре, до того ж я ще й свекруху маю таку, яка взагалі не втручається в наше життя, ніколи не приходить просто так, а тільки на запрошення. Та й то то було одни лиш раз – ближче познайомитися перед тим, як ми зі Стасом розписалися. Ія Остапівна за нас пораділа, благословила, можна сказати, побажала достатку й діток у майбутньому.

Справа в тому, що Ія Остапівна – розлучена і дуже зайнята жінка, у неї два бутіка з одягом в нашому місті і ше турагенція. Тому вона вся крутиться в своєму бізнесі з ранку до ночі, а ще любить подорожувати, доглядати за собою, йогою і плаванням займається, косметологи і таке інше.

Щиро кажучи, я захоплююся своєю новою свекрухою, вона дійсно сильна і цілеспрямована, гарна жінка. Але як ставитися до неї тепер – навіть не знаю.

Отже, як я вже сказала, вийшла недавно заміж вдруге. Нинішній свекруха моя дама заможна і специфічна, сказала, що буде приходити тільки по запрошенню. А у мене в цю суботу був день народження, от ми й вирішили зі Станіславом покликати кумів, з якими дружимо і в яких він хлопчика хрестив. а також маму Стаса.

Всі прийшли, ми гарно посиділи,  я наготувала трохи домашнього, качку та картоплю, два салатика, а ще замовили суші, піцу, тортик. Пригубили хорошого червоненького, поговорили, посміялися.

Куми подарували мені букет і конверт, Ія Остапівна – шоколадні цукерки і теж конверт. Вчора я ті конверти відкрила – від кумів лежало 1000 гривень, а конверті свекрухи – 100 гривень. Це я к пояснити??? Вона могла взагалі нічого не дарувати – я її ен для цього запросила. Але якщо вже з подарунком – то, ну вибачте, не 100 гривень же в наші часи дарувати. Чи як?

Я навіть не знаю тепер як до цього ставитися, чи запрошувати ще колись до нас свекруху. Той папірець, що вона поклала в конверт і подарувала мені на День народження, зовсім збив мене з пантелику, навіть не знаю, чи показувати цей сум чоловіку і що це взагалі було?

Як мені тепер з нею поводитися? буду вдячна за будь-які поради й думки!

КІНЕЦЬ.