Коли Яна обмовилася на роботі, що везе свою 84-річну бабусю на відомий курорт, її багато не зрозуміли.

– Лікуватися?

– Ні, відпочивати.

– Відпочивати?

Запанувала тиша. Багатьом потрібен був час, щоб обміркувати цю інформацію. Людина, відверто кажучи, старенька. Навіщо їй навантаження у вигляді перельоту? І невже бабуся погодилася? Пенсіонери народ скупий.

Вкладати гроші потрібно у себе, у своїх дітей, у майбутнє, а не у минуле.

Кожен подумки запитував себе: чи повіз би він власну бабусю? І чи повезуть його кудись власні онуки?

І все одно є щось у цьому дивне, що такі величезні гроші витрачаються на враження людини, яка давним-давно своє прожила, і невідомо – чи багато їй ще залишилося. Якби йшлося про лікування, тоді питань немає. Але курорт…

Може, там у спадщині справа? Яна просто намагається задобрити родичку? Перетягнути її прихильність з інших спадкоємців на свій бік?

Люди відмовлялися вірити, що можна витрачати такі величезні гроші не на свої капризи, а на жінку похилого віку.

А потім Яна показувала фотографії, на яких було знято щасливу стареньку. А про те, що вона купує їй гарні меблі у квартиру, якісне взуття, сумки, одяг та посуд, квитки на концерти дівчина мовчала. Відчувала, що її засудять.

Колеги дивилися на фотографії та таємно заздрили.

Ось що таке любов. Коли віддаси іншому найкраще. І не важливо, скільки триватимуть ваші стосунки, і скільки комусь жити залишилося. Може рік. А може десять.

І заздрили вони тому, що любов – рідкісний гість. Не кожного відвідує. Лише обраних.

Любов – це не лише часті зустрічі. Я знаю онуків, які забігають до бабусь кожного дня, пиріжки поїсти. Але жодного разу не поцікавились їх настроєм. Зустрічі є, уваги немає.

Є спосіб, як легко і просто визначити – люблять тебе чи ні. Цей метод стосується як чоловіків і жінок, так і родичів.

У люблячих легко просити, тому що прохання їм на радість.

Не лише розуміння, що тобі не відмовить, а й сама легкість, з якою вимовляється прохання, свідчать про любов.

Я, наприклад, чітко знаю, кого у своєму оточенні я можу про щось попросити. А до кого навіть звертатися не буду. І знаю, для кого мої прохання на радість, а кого – напружують і обтяжують.

КІНЕЦЬ.