– Галю, а що в нас буде на обід?

Галина зітхнула і невдоволено подивилася на дівчину. Віра була сестрою її чоловіка Віті. Вона приїхала до них «погостювати», разом із чоловіком та сином, місяць тому.

І за цей час Віра пальцем об палець не вдарила. Вітя весь час намагався згладжувати кути, але терпіння Галі добігало кінця.

– Що приготуєш, те й буде! Все, я пішла, і не дзвоніть мені через дрібниці. Я зайнята.

Галя сіла в таксі, та назвала адресу кафе. Сьогодні у неї була запланована зустріч із подругою та бізнес-партнером Катериною.

Разом вони піднялися із простих продавчинь одягу на ринку, до власників мережі магазинів по всьому місту. Сьогодні їхній бізнес процвітав.

Катя купила собі шикарну квартиру у місті. А Галя здійснила давню мрію – збудувала просторий будинок біля моря. Каті, до речі, вона довіряла навіть більше, ніж чоловікові.

Їхній шлюб був пізнім. Кожен за плечима мав розлучення і купу скелетів у шафі. Галя одразу заявила, що не хоче дітей. Вітя охоче погодився, він уже сплачував аліменти дочці від першого шлюбу.

Вони просто насолоджувалися компанією один одного. Галину такий розклад повністю влаштовував. Достаток дозволяв їй часто відпочивати в різних країнах, ні в чому собі не відмовляти, й просто жити на втіху.

Галя якраз під’їжджала на таксі до кафе, де домовилася зустрітися з подругою Катериною. У неї задзвонив телефон. Висвітився номер Каті.

– Я вже майже на місці, Катю.

На тому кінці повисла напружена тиша. Галя насупилась.

– Катя?

– Вибач, але зустріч треба перенести, – ледь видавила з себе дівчина.

– Що трапилося?

– Галя занепокоїлася, адже Катя ніколи так різко не змінювала своїх планів.

– Тільки не смійся, гаразд?

– Добре, не томи, розказуй!

– Загалом, вийшла я з ранку за покупками. І купила шаурму в кіоску – запах був шалений! – Зізналася Катя. – Далі розповідати?

Галя ледве стримала смішок. Вона вже розуміла, до чого веде подруга.

– Як же ти так? Ми скільки разів так обпалювалися!

– Я знаю, але так захотілося цієї шаурми, що аж шлунок звело, – почала виправдовуватися Катя.

Галя не стрималася і засміялася.

– Тобі щось привезти?

– Ні, ліки є. А на їжу я, поки що, навіть дивитися не можу.

– Добре, пий більше води та відпочивай. Зустрінемось, коли тобі стане краще. Якщо що – пиши, я приїду у будь-який час, гаразд?

– Дякую, ти найкраща!

Галя завершила дзвінок і зітхнула. Вона нахилилася до водія і сказала:
– Вибачте, плани змінилися. Можете відвезти мене назад?

Чоловік усміхнувся, бо, мабуть, чув їхню розмову. Він кивнув головою і розвернув машину.

Галя вийшла біля воріт і увійшла у відкриту хвіртку. Вона насупилась.
“Скільки разів просила їх закривати хвіртку, але, як об стінку горохом…”

Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як почула голоси гостей з-за рогу.

– Дивись, любий, тут чудово впишеться альтанка. Ще можна поставити гойдалку для Діми. Він весь час буде на свіжому повітрі, а це так корисно для дитини, – замріяно планувала Віра.

– Ти маєш рацію. А ще можна прилаштувати окремий вихід, зробити власну кухню, щоб із цією Галею не перетинатися зайвий раз. Ох, як заживемо ми з тобою, Віро, – Ігор також будував грандіозні плани.

А ось Галі було не до сміху. Вона не зрозуміла, коли, так звані гості, вирішили, що можуть віджати в неї частину будинку? Схоже, вона мала серйозно поговорити з чоловіком.

Вона увійшла в будинок, і почала займатися своїми справами. Жінка відчинила вікно, що веде до місця, де сиділи родичі Віті. Галя дочекалася, коли в кімнату увійде чоловік, і голосно сказала:

– Вітю, що взагалі тут відбувається?

– Ти про що, люба? – здивовано спитав чоловік.

– Про твоїх родичів! Вони взагалі їхати збираються? Я вже втомилася їх годувати, напувати та розважати. Погостювали, час і честь знати!

– Я хочу своїх рідних цього сезону побачити, тож твої нехай збираються, та вмотують із мого будинку! – Майже істерично відрізала Галя.

Розмови за вікном стихли. Та й Вітя на неї дивився з широко розплющеними очима.

– Галочка, тихіше, почують же!

– І що? Я знаходжусь у своєму будинку. Якщо твої родичі не розуміють, що їм давно не раді, то самі винні. Вони тут майже місяць! Ти на них взагалі чекав? Чи самі вони приїхали, без запрошення? – натиснула Галина.

Вітя не знав, що сказати. Галя чудово розуміла, що натиснула на хвору мозоль.

Його сестра Віра зі своєю сім’єю з’явилися без запрошення. А Вітя просто не зміг їй відмовити.

– Гаразд, не будемо сваритися. Але щоб до кінця тижня їх тут не було. Зрозумів? Виганяй свою сім’ю, як хочеш. Якщо не впораєшся, то за справу приймусь я! – попередила дружина.

Вітя чудово знав, що Галя відмінно вміє скандалити. Не дарма вона розпочинала свою трудову діяльність із продавчині на ринку.

Тепер, звичайно, Галина Степанівна була успішною бізнесвумен з мережею магазинів. Але набутий у молодості досвід нікуди не подівся.

Чоловік ще хотів щось сказати, але тут у кімнату увірвалася Віра з Ігорем. В руках у Віри був телефон.

– Мамо, мамо! Вона хоче нас вигнати! Куди ми маємо податися, квартира вже продана! А ми з дитиною! Мамо, скажи їй! – верещала Віра.

Галина посміхнулася, її план спрацював. Сім’я Віті все почула. Віра поставила дзвінок на гучний зв’язок. По кімнаті розлетівся посилений динаміками голос свекрухи Нонни Борисівни.

– Галю, чому ти виставляєш на вулицю мою доньку?

– Невдоволено промовила жінка.

Галя втомлено зітхнула. Цей концерт починав їй дуже набридати.

– Ваша дочка приїхала в мій будинок без запрошення! Пробула тут місяць, ані копійки не заплативши, навіть за їжу. Але цього їй здалося замало. Тепер ваша донька хоче відтяти частину мого будинку, та оселитися тут, – видала Галя.

Віра зблідла, вона не розраховувала, що її плани так швидко розкриються. Вітя здивовано глянув на сестру.

– Це правда?

Але Віра не встигла відповісти, бо втрутилася свекруха.

– І що з того? У тебе величезний будинок та ділянка! Тобі шкода трохи місця для Віри та її родини? Куди тобі стільки метрів?

Галя посміхнулася, зухвалість цих людей переходила всі межі!

– Я на свій будинок заробила сама! І утримувати вашу дочку не збираюся. Нехай збирає свої манатки, та їде!

– Вітю, ну що ти там стоїш і мовчиш, як бовдур? – Свекруха звернулася до сина. – Зроби хоч щось! Твоя сестра без даху над головою залишиться!

Чоловік кидав погляди з дружини, на сестру та її чоловіка. А Галина чекала. Від його рішення залежав їхній подальший шлюб.

– Мамо, я не…

– Досить мимрити, постав дружину на місце! Ти чоловік, зрештою, чи підкаблучник?

У кімнаті зависла тиша. Вітя був на роздоріжжі. Він звик слухатися мами, бути веденим у будь-якій ситуації. Вершити чиїсь долі було для нього у новинку.

Він повернувся до Галі, зробив глибокий вдих і випалив:
– Нехай Віра живе у нас, вона ж нікому не заважає. Що тобі шкода, чи що? Починаєш тут…

«От так і закінчився наш шлюб», – подумала Галя, а вголос сказала:

– Збирайте речі! Ти, – вона тицьнула чоловіка пальцем у груди, – і вся твоя сімейка, повинні покинути мій будинок до заходу сонця! Все – ви мене доконали! Провалюйте!

– Галю, – заверещала на тому кінці дроту свекруха, ти не посмієш!

– Ще і як посмію! Це мій дім, тут панують мої правила!

– Вона скинула дзвінок і презирливо подивилася на мешканців будинку. – Чого застигли? Починайте рухатися, вже перевалило за полудень.

– Галочка, – спробував заступитися за себе чоловік.

– Зрозумій, я мав стати на захист сестри. Це ж моя сім’я…

– І поставити під удар мене. Так? Якщо Віра сім’я, то я хто? Курочка, яка несе золоті яєчка? Чудова тактика, Вітя! А тепер пожинай плоди своїх рішень! Геть звідси!

Віра лаялася і кричала всю дорогу. Адже вона вже встигла збудувати неймовірні плани на будинок Галі.

Коли крики в будинку стихли, Галя втомлено опустилася на диван, і зітхнула. Вона, звичайно, ніколи не вірила в кохання, що долає будь-які труднощі.

Але вважала, що вони з Віктором, бодай поважають один одного. Однак чоловік показав, що йому начхати на інтереси дружини.

– Добре, що ділити нам нема чого, – зітхнула Галя.

Бізнес вона відкрила до весілля, будинок купила теж до того, як у її житті з’явився Вітя. Розлучення буде легким. Галя трохи поплакала для пристойності, а потім взяла в руки телефон, і набрала Катю.

Їй треба було дізнатися, як почувається подруга, яка була поряд уже двадцять років. І яка точно ніколи не зрадить! Бо перевірена часом…

КІНЕЦЬ.