Я маю подругу, яка постійно спізнюється. Вона зовсім не дружить з годинником, якщо треба прийти о восьмій, то вона прийде о дев’ятій, їй не важливо, що на неї чекають.

Якось ми з подругами вирішили зустрітися в кафе, Поліна, як завжди, запізнювалася, і тільки через півтори години прийшла.

-Поліно, ти як завжди, – сказала обурено я.

-Нічого страшного, дочекалися ж, – відповіла вона, як нічого не сталося.

Одразу після зустрічі інша подруга запропонувала помститися Поліні за її вічні запізнення.

-Призначмо їй зустріч, а самі прийдемо через три години, нехай сидить одна і чекає на нас, а то що ми постійно страждаємо?

-Хороша ідея! – відповіла я.

За тиждень ми призначили зустріч на шість вечора. Поліна зателефонувала і сказала, що запізниться. Ну, ясна річ.
Ми приїхали о дев’ятій у призначене місце, але її не було. Невже вона нас не дочекалася і пішла? Сіли за столик, подруга дзвонить нам і каже:

-Вибачте, не зможу прийти сьогодні, посидьте без мене.

Ось Поліна! А якби ми прийшли о шостій, ми чекали б її три години. Помста не вдалася!

КІНЕЦЬ.