Я мамі постійно висилала з Італії гроші на ремонт будинку, а вона так і носить воду відрами і ходить на вулицю в дерев’яну будочку. — Мамо, де гроші?? Всі, що я висилала??? — очі мами забігали. 500 000 гривень знайшлися у геть несподіваному місці

Я мамі постійно висилала з Італії гроші на ремонт будинку, а вона так і носить воду відрами і ходить на вулицю в дерев’яну будочку.
— Мамо, де гроші?? Всі, що я висилала??? — очі мами забігали.
500 000 гривень знайшлися у геть несподіваному місці.
Цього разу, приїхавши з Італії додому, я твердо вирішила, що буду жити у нормальних умовах. Скільки років я гарую, висилаю мамі гроші на ремонт, а в хаті, як була розруха, так і залишилася. У кухні, як і раніше, стара піч, вода в хаті так і не з’явилася, а туалет – ну, ви зрозуміли.
Я ще з дороги навіть валізи не встигла розпакувати, як одразу взяла маму «в облогу».
— Мамо, я не зрозуміла. Де ремонт? Де вода? Де новий санвузол?
— Ой, доню, та зараз не до того було, — замахала вона руками, не дивлячись мені в очі.
— Що значить «не до того»?! Мамо, я тобі скільки висилала? Я ж кожну копійку рахувала! Де гроші?!
Мама розгубилася, очі заметушилися, губи затремтіли. І тут я зрозуміла: щось вона недоговорює.
— Так, мамо, говори!
Вона зітхнула, схопила мене за руку й потягнула у другу кімнату. Там стояла стара комодина, ще з радянських часів, у якій мама ховала всі свої «цінності».
Вона відкрила шухляду, підняла стопку рушників, розгорнула якийсь старий шарф і я мало не сіла від подиву.
Переді мною була величезна купа грошей. Всі мої перекази, акуратно складені стосиками, перев’язані резинками.
— Мамо, це що??? — у мене аж в голові запаморочилося.
— Ну, я берегла, — пробурмотіла вона, винувато дивлячись на мене.
— Берегла?! На що???
Мама знітилася, зітхнула і прошепотіла:
— На твоє весілля чи на мій теє, прощання, ну ти зрозуміла. Але в першу чергу на весілля!
Я ледь не впала від такого повороту.
— Мам, яке весілля?! В мене нема нареченого! І не факт, що буде найближчим часом!
— Ну а раптом! Порад вже в 32 роки, — виправдалася вона.
Мені було і смішно, і сумно водночас. Я стільки років висилала ці гроші, мріяла, що повернуся у нормальний, відремонтований будинок.
А вона їх просто заховала, бо вирішила, що краще їх «зберегти».
Я стояла, дивилася на цей скарб у комоді й не знала, що робити. Мені плакати чи сміятися?
От як ви вважаєте? Це турбота чи безглуздість? І головне — що тепер робити?
Як пояснити мамі, що мені важливіше мати нормальні умови, ніж накопичувати гроші на примарне весілля?
Як переконати її все ж таки зробити ремонт у будинку? Чи може забрати в неї ці гроші?