Я мала наступного дня їхати в туристичну агенцію і платити за путівку, тому звечора полізла в красиву різьблену скриньку, де ми з Тимофієм склали наші 150 тисяч гривень, подаровані нам на весілля. У мене очі стали розміром з тазики: скринька була пуста!

Я два тижні тому вийшла заміж, але завтра іду подавати на розлучення – не треба мені такого сімейного життя, красно дякую! та я все поясню і розповім, бо хочу почути вашу думку.

Ми з Тимофієм пройшли довгий шлях до весілля: багато працювали, купили спільну квартиру, мріяли про подорожі і діток, будували плани.

Але два тижні після весілля вистачило, щоб зрозуміти: це зовсім не та історія, яку я хотіла проживати. Завтра я йду подавати на розлучення.

Наше весілля було красивим і веселим. Рідні, друзі, море подарунків і квітів, щасливі обличчя – здавалося, що світ нам усміхається.

Грошей подарували чимало, і ми домовилися частину витратити їх на спільну подорож до Карпат. Це мала бути наша перша сімейна відпустка, час для нас двох, щоб відпочити, насолодитися природою та просто побути разом лише удвох.

Я знайшла ідеальний готель: затишний, але розкішний, із видом на гори, зі спа, смачною їжею і всіма можливими зручностями і комфортом. Уже все забронювала, планувала наступного дня внести оплату готівкою. Ми були такі раді!

Аж раптом стався той самий момент, коли підлога просто зникла з-під ніг. Звечора я полізла в красиву різьблену скриньку, де ми з Тимофієм склали наші 150 тисяч гривень, подаровані нам на весілля. У мене очі стали розміром з тазики: скринька була пуста!

Коли я сказала про це чоловіку, він раптом якось ніяково знітився. Сказав, що потрібно поговорити. Я відразу відчула, що щось не так.

І дійсно, виявилося, що всі наші весільні гроші – ті самі 150 тисяч гривень, які подарували наші рідні та друзі, – вже витрачені.

Не на подорож. Не на щось для нас обох. Чоловік віддав їх своїй мамі.

Навіщо? Щоб вона зробила підтяжку обличчя. А я думаю, що це не видно Інни Павлівни! Його мама – жінка, якій 62 роки, – вирішила, що їй це терміново потрібно.

Вона давно мріяла «освіжитися», щоб виглядати молодшою й нібито легше знайти собі чоловіка. За її словами, вона хоче виглядати на 40, хоча її фігура, вибачте, далека від молодості.

А мій чоловік, навіть не порадившись зі мною, вирішив, що її бажання важливіше за наші плани. Він просто взяв гроші – наші спільні гроші – і передав їх Інні Павлівні. Все для краси матусі!

Я застигла. Спочатку навіть не змогла щось сказати. В голові роїлися думки: «Як? Чому? Невже він не розуміє?» А потім прийшло розуміння: це навіть не питання грошей, це питання довіри.

Ми тільки почали наше сімейне життя, а він вже приймає важливі рішення без мене. Не просто рішення – а рішення, яке напряму стосується нас обох. У нього навіть не виникло думки спитати мене, як я до цього ставлюся!

І найгірше: він не бачить у цьому нічого поганого. «Це ж моя мама», – сказав мені Тимофій, ніби це виправдовує все. Ніби її бажання змінити зовнішність важливіше за нашу першу спільну мрію.

Мені стало зрозуміло, що якщо це сталося зараз, то це повториться й у майбутньому. Його мама завжди буде пріоритетом, а мої думки, бажання та почуття – на другому плані.

Мене намагалися переконати всі: чоловік благав дати йому шанс, свекруха виправдовувалася, що це все для її майбутнього щастя, мої рідні та друзі говорили, що це можна якось вирішити.

Але я не можу пробачити цього. Не можу і не хочу! Ці 150 тисяч – це не просто гроші. Це символ нашої сімейної довіри. І тепер я знаю, що довіри в нас немає.

Завтра я йду подавати на розлучення. Мені сумно, але водночас відчуваю полегшення. Можливо, це найкраще, що я можу зробити для себе. Не хочу чекати, поки накопичиться ще більше розчарувань.

Я зробила висновок: кохання не існує без поваги, довіри й спільних цінностей. А якщо їх немає, то й сім’ї не буде. Чи ви вважаєте інакше і я повинна вибачити чоловіка і свекруху? Як би зробили?

Джерело