Я коли відкрила свою шафу – отетеріла: на всіх моїх поличках Світлана Петрівна, моя свекрушенька, вже порозкладала свої речі, вибрала собі диван – і це в однокімнатній квартирі!

А потім моя мама мого чоловіка Марка добралася до кухні. Це вже перейшло межі і я не витримала. І сказала днями увечері:

– Мамо, шкварки свої їжте самі, нам на картоплю не кладіть. І вареників з лівером ми не їмо, і яєчню зі смаженою варенкою також!

Почалося все так. Коли ми одружилися з Марком, він хотів, щоб ми жили з його мамою разом, але я наполягла на оренді квартири, поки у нас немає своєї.

На орендованій квартирі ми прожили 5 років. За цей час відклали трохи грошей, але вистачало їх лише на однокімнатну. Чоловік сказав, що ми можемо продати мамину двокімнатну квартиру, і нам вистачить не лише на свою трикімнатну, а й на ремонт і меблі.

Я категорично відмовилася. Мене влаштовувала однокімнатна квартирка, в новобудові, хоч і невелика студія, але своя. В хорошому новому районі міста.

Тоді свекруха пішла іншим шляхом. Світлана Петрівна заявила, що хоче продати квартиру і купити будиночок у передмісті, адже вона мріяла про це все життя. Мене це не стосувалося, як я думала, тому я не втручалася у їхні справи.

Але виявилося, що все це мене дуже стосується!

Свекруха після продажу квартири переїхала до нас на час, доки вибирає будинок. Марко, щоправда, запитав моєї згоди і переконав, що це максимум на місяць. Він сказав, що вже є будинок на прикметі, треба лише з’їздити подивитися і поговорити з господарем.

Світлана Петрівна з першого ж дня розклала свої речі в нашій шафі, обрала диван для себе – добре, що хоч не наше ліжко, –  і почала обживатися. І це в однокімнатній квартирі! Але я терпіла, адже це тимчасово, поки вона не почала господарювати на кухні.

Все, що я готувала, вона вважала несмачним, говорила, що я не вмію заощаджувати, бо купую м’ясо, а можна обійтись сосисками і вареною ковбасою. Справді, так було дешевше, бо свекруха відварює сосиски до якогось гарніру, а в цій воді варить суп! Як це можна їсти?

Почалися постійні суперечки, я вимагала, щоб чоловік швидше вирішував питання з її будинком, хоч якимось. Але скоро з’ясувалося, що гроші свекруха поклала на депозит, щоб заробити на відсотках.

Марко і Світлана Петрівна поставили мене перед фактом, що договір на рік і переривати його нема сенсу і робити цього вона не буде.

Я переїхала до своїх батьків і сказала Марку, що повернуся тільки коли свекруха поїде. Він вибачався, казав, що їхати їй нема куди, що не може ж він виставити рідну матір на вулицю.

Я вже зважилася на розлучення, але два тижні тому дізналася, що чекаю дитинку. Що тепер робити – не знаю. Я розумію, що пораду дати тут складно, але можливо, хто все ж таки скаже мені щось слушне.

Джерело