– Аліна, доведеться скасувати наш похід до друзів, – сказав чоловік, не відриваючись від комп’ютера.

– Ось ні за що! Досить сидіти за комп’ютером! – Аліна зазирнула до кімнати, й кинула невдоволений погляд на чоловіка. – Тобі вже скоро окуляри знадобляться!

– Значить, куплю і носитиму… – повільно промовив Володя, не відриваючись від монітора.

– Так ти йдеш?!

– Ні, – розгублено відповів Володя. – Ти йди, а в мене тут якась робота підвернулася.

Судячи зі спантеличеного вигляду чоловіка, дружина зрозуміла, що продовжувати розмову безглуздо.

Володимир був так занурений у свої програмістські штуки, що йому було зовсім не до дружини та вечірок.

Володя та Аліна були молодою подружньою парою. Вони познайомилися лише два роки тому і нещодавно одружилися.

Коли дівчина зустріла хлопця, вона одразу в нього закохалася. Володимир здався Аліні неймовірно розумним та ерудованим чоловіком.

Її майбутній чоловік закінчив університет з відзнакою, й одразу влаштувався працювати програмістом у велику фінансову компанію.

Поки він там працював, все було чудово. Володя добре заробляв, і вони з дружиною постійно кудись їздили, з кимось зустрічалися, та просто вели активний спосіб життя. Але два місяці тому чоловік раптово звільнився.

– Мені не цікаво сидіти в офісі, та виконувати абсурдні завдання начальства. Хочу працювати на себе, віддалено, – заявив Володимир, коли Аліна запитала, навіщо той залишив таку престижну компанію.

З цього моменту життя молодого подружжя кардинально змінилося. Володя став постійно сидіти вдома.

Він старанно шукав замовлення, пов’язані з його сферою діяльності. Чоловік виконував різну роботу, але вийти на колишній дохід йому не виходило.

Перші тижні Аліна намагалася підтримувати чоловіка. Приходячи додому після роботи, вона займалася побутом і не турбувала Володю, котрий з ранку до ночі сидів за комп’ютером.

Але потім жінці це набридло. Аліна все життя була веселою та товариською дівчиною. Гуляти, сидіти у кафе, зустрічатися з друзями – для неї було життєво необхідним.

Без таких посиденьок та відпочинку молода жінка буквально згасала. Але тепер Володимир не ходив разом із нею на вечірки. Натомість він працював, і паралельно шукав інших великих замовників.

– Ти так змінився з того часу, як звільнився! Раніше ми з тобою постійно гуляли та розважалися, а тепер ти на мене навіть не звертаєш уваги, – Аліна була скривджена на чоловіка. Вона постійно його смикала і намагалася відірвати від роботи.

– Дай мені час! – слова дружини Володю дуже дратували. Він розумів її, але він теж мав свої цілі. Чоловік хотів реалізуватися професійно, а Аліна не хотіла його слухати. – Ось зараз знайду стабільного замовника, і все стане, як раніше.

– Як раніше буде, якщо ти знову вийдеш в офіс! Хто взагалі вигадав це віддалення? Подивися на себе. Ходиш весь час у шортах та розтягнутій футболці. А коли ти їздив на роботу, то завжди одягався з голочки!

– Тобі що, тільки одяг важливий? Зате тепер я працюю на своє задоволення!

– Воно й видно, – буркнула Аліна.

– А що станеться, якщо в тебе взагалі не буде замовлень? Сидітимеш без грошей?

– Не хвилюйся, такого не буде! Твоїх грошей я не доторкнуся, – Володі було прикро через слова Аліни.

Декілька днів молоде подружжя не розмовляло, але потім чоловік вирішив помиритися з дружиною, і навіть сходив з нею на зустріч із друзями.

Щоправда, після вечірки пара знову посварилася. Аліні не сподобався настрій чоловіка. Володимир весь вечір був якимсь відстороненим, і весь час перевіряв робочу пошту.

У такій напруженій атмосфері подружжя прожило близько пів року. Весь цей час чоловік був у пошуках, і в роботі, але Аліну не влаштовувала його зайнятість, та сума зарплати.

Але найбільше жінку дратував той факт, що її чоловік постійно сидів удома і не ходив із нею розважатися.

– Відірвись ти від свого комп’ютера! Ти вже виглядаєш, як безхатько, – Аліна відверто посміювалася над чоловіком.

Володимиру це було неприємно, але він не звертав уваги на знущання дружини. Чоловік знав, чого він хоче, і послідовно йшов до своєї мети. Але одного разу все змінилося.

Якось, сидячи за комп’ютером, Володя почув шум в іншій кімнаті. Він вийшов і побачив несподівану картину: Аліна стояла перед шафою, та витягала звідти свої речі. Біля ніг молодої жінки лежала валіза.

– Ти що робиш? Вирішила непотрібного одягу позбутися?

– Я вирішила позбутися непотрібного тебе, – не дивлячись на чоловіка, відповіла Аліна.

– У якому сенсі?

– Я йду, Володю. Подаю на розлучення. Мене таке відлюдницьке життя зовсім не влаштовує. Я хочу веселитися та розважатися, а не дивитися на твій профіль біля комп’ютера, – жінка обернулася, і Володимир побачив у її очах повну байдужість.

– Куди ти йдеш? Ти жартуєш?

– Ні, я не жартую. А йду я до іншого чоловіка. Ми з ним познайомились у барі, поки ти сидів удома, та вивчав свої циферки на моніторі.

– Якщо тобі цікаво, то його звуть Сашко. Він дуже веселий та компанійський хлопець. Мені з ним точно не буде нудно.

– Ти у своєму розумі?! Що ти таке кажеш? Який інший чоловік? – Володю почало трясти від почуття несправності.

Він знав, що їхні стосунки з Аліною були не ідеальними, але щоб кидати його через якесь веселе знайомство в барі…

– Я втомилася, розумієш?! – гукнула Аліна і шпурнула речі на підлогу. – Я вийшла заміж за розумного та амбітного чоловіка, з яким мені подобалося проводити час. А тепер що? Ти хоч і заробляєш сидячи вдома, але мені вже з тобою нецікаво.

– Ах, нецікаво?! – вишкірився Володя. – Тоді скатертиною дорога! Я не збираюся тебе зупиняти. Якщо ти думаєш тільки про те, як погуляти й розважитись, то нам з тобою точно не по дорозі!

– Без тебе мені навіть буде краще. Ніхто не тягтиме мене на ці безглузді вечірки з дурними розмовами! – Чоловік розчаровано глянув на дружину, а потім вийшов із кімнати й з усієї сили грюкнув дверима.

Володимир просидів у сусідній кімнаті доти, доки Аліна не зібрала свої речі, та не покинула квартиру. Після цього чоловік тихо вийшов, оглянув спальню зі спустошеною шафою та комодом, а потім сів на ліжко і важко зітхнув.

Володимиру було дуже прикро за те, що дружина відвернулася від нього, коли йому була потрібна підтримка.

Аліна ніби не розуміла, що життя складається не тільки з розваг, а й зі складнощів, які треба долати в ім’я світлого майбутнього.

Горював Володя не довго. Невдовзі після розлучення чоловік взяв себе в руки, і продовжив шукати гарного роботодавця, щоб заробляти більше. Добре тепер за це його ніхто не “пиляв”.

Після розлучення з Аліною минуло кілька років. Практично одразу молода жінка знову вийшла заміж. Її обранцем став цей же Саша.

Весела та безтурботна пара чудово проводила час разом. У них з’явилися спільні друзі та знайомі. Вони постійно ходили в гості та розважалися. А потім Аліна опинилася в положенні.

Коли в подружжя з’явилася дочка, їхнє колишнє життя змінилося. Точніше, змінилася вона тільки в дружини. Новоспечена мати почала дбати про дитину, і тепер їй було зовсім не до вечірок.

Але Саша не був готовий до таких змін. Він хотів, як і раніше, гуляти та веселитися, а не міняти підгузки дочки, та заколисувати її вночі. На тлі цього подружжя стало часто лаятись, а через рік вони взагалі розлучилися.

Аліні було дуже важко справлятися з дитиною одній. Іноді вона згадувала першого чоловіка і міркувала, який би з нього вийшов тато.

“Напевно, він так само сидів би за комп’ютером і не допомагав. Всі чоловіки такі…” – думала вона.

Ці думки жінки були немов почуті кимось. Якось, прогулюючись по супермаркету, Аліна помітила знайоме обличчя серед інших відвідувачів.

То був Володимир. Чоловік, одягнений з голочки, мало змінився зовні. Лише його погляд став більш впевненим і рішучим, ніби він нарешті знайшов своє місце в цьому світі.

– Володю?! – сама того не бажаючи, жінка посміхнулася і підійшла до колишнього чоловіка. – Оце зустріч! Скільки років ми з тобою не бачилися?

– Привіт, Аліно, – чоловік теж усміхнувся. – Давно… Ти як? Чим займаєшся?

– Я? Я працюю там же. А ти? Все у пошуках віддаленої роботи? – це питання прозвучало з якимось глумом, хоча Аліна не хотіла кепкувати з колишнього.

– Ну, віддалену роботу я справді знайшов, але не в цьому місті.

– А в якому? У сусідньому?

– У столиці. Після нашого розлучення мені надійшла пропозиція від однієї з великих київських компаній. Роботодавець там більш ніж лояльний.

– Запропонував мені чудову зарплату, та інші непогані умови. Ось уже кілька років я живу в столиці й працюю віддалено, лише зрідка з’являючись в офісі.

– Нещодавно одружився, дочка нещодавно з’явилася. Ось зараз вирішив купити будинок під Києвом. Сюди приїхали до батьків.

– Пізніше я і їх планую перевезти до столиці, – сказавши це, чоловік кивнув убік. Неподалік біля прилавка стояла гарна і доглянута жінка з дитиною. Це була родина Володі.

– Хм, – після слів колишнього чоловіка Аліні стало прикро.

– А ти як? Вийшла заміж?

– Так. Ми з чоловіком також щасливі. У нас також донька. Вони залишилися вдома, – жінка знехотя посміхнулася. Брехати вона вміла, але зараз сильно нервувала і не знала, що ще вигадати.

– Добре, радий за тебе, – Володимир посміхнувся. – Гаразд, мені час. Прощавай, Аліна.

– Прощавай, – відповіла жінка й одразу відвернулася. Вона більше не хотіла бачити щасливого Володю.

Їй стало нестерпно сумно через те, що колишній чоловік так щасливо влаштувався в житті відразу після розлучення.

Про цю зустріч Аліна ще довго згадувала. Раніше вона ніколи не шкодувала, але тепер її душило глибоке почуття несправедливості.

Це вона повинна була бути на місці тієї жінки, але потяг до веселощів та розваг зрадницьки скоригувала все життя і долю Аліни.

Сашко так і залишився гультяєм, а нових хороших чоловіків, які бажають одружитися з Аліною, чомусь не знайшлося. Яке ж несправедливе життя! А ви що скажете з цього приводу?

Пишіть свої міркування в коментарях, ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.