З народження Вадиму трохи не пощастило. Він появився не світ не маючи однієї руки.

В дитинстві він мав підтримку та любов батьків, однак з часом коли почав дорослішати, то йому важче ставало.

Але доля все-таки не зупинилась і випробувала хлопця ще більше.

Коли йому було 15 років, батьків його не стало. Та ніхто з родичів не хотів його забирати до себе.

Тож хлопця віддали до дитячого будинку. Неважко догадатися що Вадиму там було не солодко.

Але одного дня до закладу прийшла яка жінка, та заявила що вона хоче забрати Вадима.

Сам хлопець не знав що то за жінка. Віра була першою дружиною його батька.

Її деякий час не було в країні, а коли вона приїхала та дізналася що її колишнього чоловіка не стало, та дізнавшись що в нього залишився син вирішила поїхати та забрати хлопця.

Перший час Вадим остерігався Віру, вона йому здалася дуже строгою та серйозною.

Однак з часом хлопець зрозумів що насправді жінка є доброю та веселою. А через деякий час навіть мамою почав називати.

-Я й не думав, що ти станеш мені ріднішою за матір

Вадим розповів Вірі що насправді відбувається у дитячому будинку.

Як директор та його заступники привласнюють собі все що, привозять для дітей та як нацьковують одних дітей на інших та різними методами заставляють їх мовчати.

Віра працювала у суді, тому її було не важко завдяки своїм зв’язкам звільнити з посад директора та заступників та встановити справедливість та порядок у дитячому будинку.

Потім Віра відвезла Вадима за кордон де спеціалісти зробили йому ” штучну руку”.

Вадим і не сподівався, що в його житті появиться така добра фея, яка ніби помахом чарівної палички начаклує йому руку.

Він до останнього дня піклувався за Вірою і дуже був її вдячний.

Джерело