Я і розповіла сусідні Тоні про те, що ми хочемо помінятися житлом з нашими молодятами, адже у сина народилася дитинка. А Тоня і дала мені цю пораду, що я спати тепер не можу. Бо це ж однушка батьків невістки Наталки!

Розповім свою історію коротко, але спочатку. Ми з чоловіком Петром живемо удвох у двокімнатній квартирі. Син із невісткою живуть неподалік нас, квартира однокімнатна, її купили батьки невістки.

Зараз у молодих народилася дитина, і син запропонував помінятися квартирами, аргументуючи це тим, що має сім’ю і може ще буде дитина. Чоловік категорично проти,  Петро сказав, що свого часу нічого не вимагав від своїх батьків, а досягав всього сам.

У чоловіка проблеми зі здоров’ям, він каже, що може ще доведеться продавати квартиру і переїхати до сільського будинку, щоб були гроші.

Я його підтримую, та й сина розумію. Але чоловік каже, що вони не винаймають житло, як ми колись, тож можуть відкладати і купити велику квартиру.

Але він не розуміє, що це майже реально зараз. Зарплати у дітей невеликі, а зараз невістка ще й у декреті з малечею. Я працюю, намагаюся допомогти грошима, продуктами. Але розумію, що для них це крихти..

Може б я не написала сюди, але вразила сусідка, моя приятелька Тоня, якій я розповіла ситуацію. Вона мене «заспокоїла», сказавши:

– Та не переймайся, твоєму Петі з його здоров’ям ніяким недовго залишилося, ось тоді і допоможеш дітям з житлом», – тільки і сказала Тоня.

Я була вражена такою її “підтримкою”. Як люди просто до всього ставляться, жодної моралі та співчуття! Я навіть не знаю, що мені тепер робити, спілкуватися з Антоніною надалі, чи ні. А ви б спілкувалися після такого?

Джерело