Сталося так, що в університеті я “відхватила” собі, як всі казали, дуже популярного хлопця. Данило тоді й справді завжди був оточений дівчатами, до того ж не з бідної сім’ї, і зустрічатися з ним було не тільки приємно, а й піднімало статус серед студентів.

Я боялася, що хлопець мене кине, якщо я буду йому відмовляти, тож наші стосунки стрімко розвивалися. Зовсім скоро виявилося, що результатом цих стосунків стала наша донька Маринка.

Спочатку я думала, що буду продовжувати навчання попри все, але швидко зрозуміла, що не вийде. Я покинула навчання і стала проводити весь час в квартирі, яку нам винайняли його батьки.

Раптом від моїх подруг я дізналася, що Данило ходить “наліво”. Це стало великим потрясінням для мене. Я вирішила кинути чоловіка.

В той час до мене прийшла свекруха і почала казати: “Та кому ти з дитиною знадобишся. Взагалі через такі походеньки чоловіка кожна жінка в своєму житті проходить. І подумай, чи дійсно ти хочеш залишити дитину без батька, я ж поговорю з сином”.

Тоді мене стримала свекруха. Я залишилася з Данилом і жила заради дитини. Минуло одинадцять років, Маринка виросла, я вже мала не погану кар’єру, багато друзів і захоплень.

Сьогодні ми зібралися з подругами в спа, якось закрутила розмова і я дізналася, що Данило знову з кимось шури-мури крутить, але тепер робить це вже протягом трьох років з своєю колегою по роботи. Як і в перший раз для мене це стало неприємною новиною.

Та тепер постало інше питання. Донька вже не маленька, я заробляю нормальні гроші і можу доньку забезпечити сама. Чи варто мені залишатися з чоловіком знову заради дитини? Невже немає вірних чоловіків? і справді, як каже моя свекруха, немає такого чоловіка, щоб не ходив “наліво”.

Джерело