Незважаючи на двадцять років цілком нормального шлюбу, одну спільно нажиту трикімнатну квартиру і з загальною любов’ю вихованого сина (сьогодні — вже дорослого, самостійного хлопця і студента), розлучення було справою вирішеною!

Просто одного разу, прокинувшись вранці, Юлія зрозуміла, що так більше не може тривати.

— Ми з тобою живемо як сусіди, — сказала вона чоловікові за сніданком.

Який, до речі, сьогодні, як і багато разів до цього, знову складався з яєчні. Її готували вдома. Її готували, коли десь гостювали. Це було незмінно і вічно, як Чумацький Шлях!

— Не можна так, Михайле, — зітхнула вона. — Ми ж ще не старі! А життя одне одному губимо, чи що… Ну, сам згадай, коли ми разом кудись, не рахуючи торгового центру, вибиралися?

А компліменти… Ти коли мені їх востаннє говорив? Я ж бачу, що час проводити зі мною ти не хочеш!

— В гості, на весілля до Іванченків, — нагадав чоловік. Відпив чаю, уважно, гостро поглянув на дружину. — А що, обов’язково кудись разом постійно, як приклеєні? І що, красиві слова хіба так вже важливі?

Не діти вже! Юлю, може, не будемо про це, га? Тебе ж раніше все влаштовувало!

Юля вже років сто як мріяла про путівку до теплого моря з білосніжним пляжем, тільки ось чоловік її терпіти не міг перельоти, а відпочинок на морі вважав не вартим таких витрат!

А одній їхати їй не хотілося! І тому, зціпивши зуби, вона приготувалася проводити відпустку там же, де і завжди — у далеких родичів у селі. Там непогано було, але не море з готелем за системою «все включено», так…

Юлія поїхала на кілька днів раніше, а чоловік повинен був приєднатися через кілька днів
А він… А він, негідник такий!

Загалом, Юлія була в повному шоці, коли заглянувши в одну соціальну мережу на сторінку до своєї знайомої, виявила, що та, по-перше, відпочиває на морі, а по-друге… в товаристві її Михайла! Юлі потрібні були пояснення!

Виявилося, що Наталка спочатку поїхала на море з чоловіком і сином Федором, який був вкрай хворобливим. А ще вона страшенно боялася літати на літаках! Але заради сина погодилася.

За пару днів до відльоту сталася біда — чоловік Наталі потрапив до лікарні. Причин було цілих дві: по-перше, незрозуміла алергія на укус комахи після відвідування пляжу і, по-друге, отруєння — там же на пляжі він примудрився невдало поїсти екзотичну страву.

Бідолазі довелося затриматися на курорті на тиждень, але аж ніяк не відпочиваючи… А дружині з сином обов’язково треба було додому — тому що Федя був записаний на обстеження до дуже рідкісного фахівця!

Вона навідріз відмовлялася летіти одна з дитиною, тоді чоловік Наталі придумав план.

Він був заможною людиною і запропонував своєму другові і колишньому однокласнику — Михайлу прилетіти до них і супроводити його дружину і сина. Квитки, природно, він оплатив. Михайло був у відпустці і відразу відгукнувся на прохання товариша.

Начебто хороший вчинок? Правильний! Розумом Юлія розуміла, що начебто так!
Ось тільки те, що чоловік їй не сказав і не запропонував полетіти з ним, нехай і на 2 дні, знаючи, як вона мріє про море — це її поранило до глибини душі!

Він там все встиг — і на пляжі позасмагати в товаристві цієї Наталки, і в безглуздій кольоровій панамці на водних лижах покататися!

Юлія чоловікові, як він приїхав до неї в село, влаштувала допит з пристрастю — що це за таємниці і як так виходить, що вона його роками витягнути на море не може, а тут по першому поклику, він помчав?!

І чому він дружині не сказав, а найголовніше, з собою не взяв?

— Ну, обставини так склалися, треба було швидко збиратися і летіти, а з тобою б швидко не вийшло, поки ти повернулася б, поки зібралася… — знизав плечима Михайло.

— І взагалі, чого ти з мухи слона робиш? Нічого страшного не сталося!

— Я роблю?! Тобі складно було мене покликати? Вже на квиток знайшли б гроші, нехай день-два, але на море я побувала б! — ахнула Юля.

Їй у житті не було так прикро! Вона відчувала себе так огидно, немов чоловік її зрадив! І він, подумалося їй, так і зробив. Ось ти й дволичний, подумала Юлія і стрімко прийняла те саме рішення.

– Я хочу розлучитися, досить, набридло!— крикнула Юля чоловікові.

Вона стояла біля воріт і це, природно, почула вся сільська вулиця. Юля змахнула руками:

— Що я з тобою хорошого бачила? Що мене тримає, га? Сина виростили, все, заради нього не треба берегти сім’ю! А ти… Ти мені давно вже не коханий чоловік, а чужий !

Звісно, Михайло намагався заперечувати. Наводив аргументи, що це того не варте і взагалі, яке розлучення, коли половина життя, вважай, вже минула? Навіщо?! Нормально ж жили!

— Ось саме, що просто нормально, — сказала Юлія.

— А я хочу по-іншому!
— Я хочу, щоб… романтика! Справжня турбота, а не питання — скільки цибулі з картоплею взяти, розумієш?!

— Так якби я про продукти ніколи не питав, — почухав Михайло потилицю.

— Ти б мене взагалі заїла…

— Я тебе заїдаю?! — ахнула Юлія.

— Все! Розлучення! І якщо ти… Якщо хочеш, щоб ми ще друзями розлучилися, а не ворогами, то ти не будеш мені перешкоджати, ясно тобі?!

— Ясно, здається, — часто кліпав очима Михайло, до якого потихеньку вже доходило, що його дружина серйозно говорить всі ці дивні речі. І що вона налаштована рішуче!

З Юлією розмовляли її батьки і його… Друзі та родичі! Син теж дзвонив і питав, а що сталося?!

— Якщо тато знайшов іншу, — додав він грізно. — То я тебе, мамо, ображати не дозволю! Я йому покажу і не подивлюся, що батько рідний!

— Вася, відпочивай там, ти ж з друзями в похід, начебто, збирався, — сказала Юлія. — Ні! Твій тато — найвірніший чоловік на світі, я так думаю… Просто ми не зійшлися характерами! Здається, так модно сьогодні говорити при розлученні…

— І це нічого не пояснює, — зітхнув син. І дуже просив її ще раз добре подумати!

Відпустка, природно, була зіпсована. Але Юлія і Михайло все ще були в селі, вони вирішили, що розлученням займуться потім, після повернення в місто, а поки що треба все-таки відпочити — відпустка ж одна — двічі на рік буває!

— Генка каже, що гриби вже пішли, — сказав якось раз Михайло. — Може, сходимо? Ти, здається, завжди любила гриби збирати?

— Гаразд, — не відразу, але відповіла Юлія, смикнувши плечем. — Сходимо! Не можна ж у чотирьох стінах сидіти і на тебе дивитися… Набридло!

Вони зібралися і пішли. Правда, господар будинку, де вони гостювали, тобто той самий Геннадій, попередив, що погода псується… Але Юлія тільки відмахнулася від нього!

Зазвичай подружжя далеко в ліс не заходило, краєм йшло, але цього разу Юлії захотілося зайти подалі, а Михайло — слухняно тупотів слідом.

— Фу! — скривилася вона, розгинаючись від землі. — Всі червиві… Якийсь не грибний сезон видався! — Гаразд, — сумно заглянула вона в майже порожній кошик. — Пішли додому, чи що, а то он, дощ уже пішов…

— Добре, — кивнув Михайло. — Веди!

— У якому сенсі? — здивувалася Юлія. — Куди веди? Це ти мене в ліс завів, ти й назад виводь!

— Взагалі-то, — промовив Михайло. — Я казав, що не треба заходити так далеко… Я думав, ти тут всі стежки знаєш!

— З чого б це?! — сплеснула руками Юлія. — Я тут взагалі два тижні на рік буваю всього! Ні, я… Зачекай! — вона грізно вказала на нього пальцем. — Ми що, заблукали?!

Михайло нахмурився — він би так не сказав! Він вважав, що потрібно пройти в бік, он до тієї берізки, а потім звернути там, де, здається, виднілася стежка… Ще вони проходили повз яр, начебто…

Загалом, у наступні пару годин подружжя просто кружляло лісом і нікуди так і не вийшло!

— Я втомилася, — нила Юлія. — Я так більше не можу! Ноги болять… Дощ не закінчується… Ой, знову блискавка! А якщо в нас вдарить?!

— Присядь, — зітхнув Михайло, вказуючи на повалене дерево. Потім зняв з себе куртку і накинув на плечі дружини. Витягнув з кишені шоколадний батончик і простягнув їй.

— А ти? — запитала, ковтнувши слину, Юлія.

— Не хочу…

— Брешеш! Ти їх обожнюєш.

— Ну і що? Тобі вони потрібніші… Та й потім, ми все одно розлучаємося, тож не обов’язково ділитися.

— Ти дурний, — хмикнула Юля і, відламавши половинку батончика, простягнула чоловікові.

Пожували, запили залишками остиглого чаю з термоса і продовжили шлях.

— Тихо, — раптом зупинилася Юлія. — Там що… Ведмідь?! А-а-а! Допоможіть!

Справа була в тому, що вони опинилися біля малинника, а за ним — щось шаруділо.

— Якщо й ведмідь, то дуже маленький! — засміявся Михайло.

За мить з-за кущів визирнуло сімейство їжаків, але Юлія вже встигла злякатися, а поки п’ятилася назад, зірвалася в маленький яр і пошкодила ногу.

— Горе ти моє, незграбне! — голосив Михайло, допомагаючи дружині встати. — Ну звідки тут може бути ведмідь? Лисиця, заєць — ймовірність є, а ведмедів тут вже більше ста років ніхто не бачив!

— Кинь мене, залиш, — хникала вона далі, поки Михайло самовіддано тягнув її на руках. — Сам рятуйся.

— Не неси нісенітницю, — прохрипів він. — Пам’ятаю, як у день весілля тебе ніс… І зараз понесу!

— Тоді я була молода, — зітхнула Юля. — Тоненька… А зараз? Ти б один уже з лісу давно вийшов! Кинь мене!

— Нізащо, — відповів він і поглянув суворо і ніжно одночасно. — Ось винесу… Тоді і кину! Тоді можеш зі мною розлучатися… І взагалі, що хочеш, роби!

Ліс, здавалося, ніколи не закінчиться…
Гроза минула і замість неї тепер просто йшов дощ, починало сутеніти. І раптом попереду захиталися гілки, почувся шум і їм назустріч вийшли люди — четверо чоловіків, включаючи Генку, надзвичайно стривожені, здивовано дивилися на них.

— Ось ви де! — вигукнув один з них. — Ми їх шукати пішли,ніч же скоро! А вони в молодят грають! Або щось сталося?

— Юля в яр скотилася, ногу пошкодила, треба б подивитися!

— Так Павло — фельдшер, гляне!

Юлія плакала і сміялася одночасно. Вона була така щаслива, що їх врятували! Нога, на щастя, не була зламана — звичайне розтягнення.

Добре, що чоловіки на машині до лісу приїхали, не довелося Михайлу дружину додому тягнути.

А через годину всі зібралися в будинку Геннадія, де Юлія з чоловіком гостювали, щоб обговорити лісові пригоди. Довго і душевно сиділи, розійшлися за північ.

— Більше за грибами не піду! — рішуче сказала Юлія. А потім глянула на Михайла і додала з ще більшою впевненістю. — І розлучатися я передумала! Звичайно, якщо чоловік не наполягатиме!

Чоловік тільки посміхнувся. Він уже встиг сто разів пошкодувати про те, що відмовляв дружині в поїздках до моря, що не покликав цього разу з собою, що забув, як сильно він любить свою навіжену й емоційну Юльку!

Він вирішив для себе, що раз йому випав другий шанс, то до наступної відпустки він обов’язково візьме путівки на який-небудь морський курорт і відвезе туди свою дружину, тим більше, що йому і самому на морі сподобалося.