«Я не розумію, як ти залишила хвороrо чоловіка самого вдома. Ти погана дружина!» – кричала до мене свекруха. А я не вважаю, що маю бігати біля нього, як біля маленької дитини.

У чоловіка вночі піднялась температура. Він випив таблетки і спокійно спав усю ніч, але зранку у нього знову була висока температура.

Я не могла залишитись вдома, я мала йти на роботу. Тим більше, що у нього була температура лише 37, 8.

А у мене була важлива нарада і я мала бути обов’язково там присутня. Я багато сил потратила на проєкт і хотіла його під час наради зробити його презентацію.

Коли у мене така температура я нікого не змушую сидіти зі мною. Але Максим зробив трагедію з цього приводу і образився на мене через те, що я йду на роботу.

Він вважав, що я маю доглядати за ним.

Я поїхала на роботу, а через декілька хвилин до мене зателефонувала свекруха. Вона сварилась на мене через те, що я залишила її сина хворого самого вдома. Через її слова я була нервовою і усі колеги помітили, що зі мною щось не так.

Я ледве не провалила презентацію, бо до мене постійно дзвонила матір мого чоловіка і псувала мені нерви.

Після наради я пішла додому. Я зайшла у супермаркет і купила фруктів.

Коли я прийшла додому, то чоловік та свекруха дивились на мене зі злістю.

Надія Володимирівна сиділа біля сина і годувала Максима з ложечки.

Мені було смішно, свекруха бігала біля сина, як біля маленької дитини.

– Я почувається Максим? – запитала я.

– Завдяки мені краще.

Але я не розумію, як ти залишила хворого чоловіка самого вдома. Ти погана дружина!

Я нічого їй не відповіла, а вона продовжувала мене ображати. Мій чоловік тим часом підтримував свою матір і вважав, що я мала сидіти вдома і не йти на роботу.

А я не розуміла для чого мені чоловік, який поводиться як маленька дитина? 

Я вирішила, що більше не хочу їх терпіти. Я зібрала свої речі і поїхала жити до батьків.

КІНЕЦЬ.