– Я готовий повернутися! Але лише на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно ти з дому працюєш. Кота цього, пилозбірника, виженеш. Він мене дратує! І, найголовніше, ти маєш просити вибачення в моєї мами. Хто тобі дав право маму із квартири виганяти? Вона досі скривджена!

Ліза вийшла заміж 3 роки тому. Роман на той момент був перспективним парубком, подавав величезні надії, йому пророкували велике майбутнє.

Принаймні його мама Юлія Семенівна так говорила:

– Мій Роман, Лізонька, обов’язково досягне запаморочливого успіху! Він у мене хлопчик з особливим складом розуму!

Я вірю, що рано чи пізно син стане великим вченим-біологом. Потрібен лише час.

Працював Роман лаборантом у приватній установі. Залицявся до Лізи красиво: влаштовував романтичні вечори, ходив разом із дівчиною по виставках фотографів — Ліза захоплювалася фотографією.

Нареченою 24-річна дівчина була багатою. Батьків Ліза ще до знайомства з Романом поховала, у спадок їй дісталися дві квартири: двокімнатна та однокімнатна.

У двокімнатній дівчина жила, а однушку здавала. Заробляла вона більш ніж пристойно: створювала сайти, монтувала весільні відео, підробляла фотографом на різних заходах.

Спочатку Юлія Семенівна до нареченої сина ставилася добре. Вони цілком мило при зустрічі спілкувалися, щось обговорювали. Свекруха у справи сина та його дівчини до певного часу не лізла.

А проблеми у відносинах розпочалися приблизно рік тому. Ліза провела паралелі, коли вона стала гідно заробляти.

Рома чомусь запишався і став вимагати до себе особливих стосунків, хоча сам при цьому продовжував працювати лаборантом за скромну зарплату:

– Як довго, Лізо, ми харчуватимемося булками з котлетою та сосискою? Ти хочеш, щоб я шлунок зіпсував? На столі завжди має бути свіжа їжа! Мама, між іншим, у мене теж працювала, але годувала нас, як годиться: на обід супчик, на вечерю котлетки з пюрешкою ​​і все свіжоприготовлене. Жодних магазинних вареників та пельменів.

Ліза, не відволікаючись від роботи, чоловіку пояснювала:
– Ромо, я можу, звичайно, готувати тобі двічі на день, хоча ти й чудово знаєш, що це заняття я не люблю. Я згодна це робити, але дохід тоді значно зменшиться. Я щодня втрачатиму приблизно 4 години — за цей час я оброблю один весільний фільм або два фотоальбоми повністю.

Роману, звичайно, не хотілося, щоб дружина заробляла менше, але й харчуватися абияк, набридло.

Тільки розмова зайшла про гроші, то Рома замовк, далі конфлікт не провокував.

До речі, претензії у чоловіка до дружини були ще й прибирання — він не розумів, чому Ліза періодично змушує його мити посуд та пилососити.

Ліза і на це знаходила пояснення:

– Рома, дивись, ти працюєш до п’ятої вечора, повертаєшся додому і лягаєш спати. Встаєш годині о восьмій, плавно перетікаєш на диван, вмикаєш телевізор і проводиш перед ним залишок вечора. Я в цей час працюю. У мене банально немає часу на прибирання: я намагаюся взяти більше замовлень, щоб гроші були.

Наприклад, на машину відкласти, щоб додому щось купити — пральну машинну вже давно треба міняти, вона стара. Я не зрозумію, невже тобі складно обполоснути дві тарілки та два кухлі?Справа двох хвилин. Я не змушую тебе килими у вітальні та спальні чистити щіткою – досить просто пройтися пилососом. Від Васьки залишається шерсть, її ж треба прибирати.

Улюблений кіт Лізи — Василь, теж був предметом суперечок подружжя. Роман від щирого серця його ненавидів.

Кіт за кілька років так і не прийняв нового господаря. Романа Васько ігнорував, вдавав, що його не існує і, на додачу до цього, частенько капостив: то пазурі об шкіряний портфель поточить, то в черевики надзюрить.

Рома багато разів просив дружину віддати вовняного хулігана у добрі руки, але Ліза категорично відмовлялася:

– Це мамин кіт. Він, можна сказати, єдина пам’ять, яка залишилася мені від батьків.

Я його люблю і позбуватися його не збираюся. Ти просто припини його шпиняти тишком-нишком, тоді він тобі й так мститися перестане. Він же розуміє, він розумний кіт.

Рома за звичкою постійно скаржився мамі на непокірну дружину. Юлія Семенівна жахнулася, коли слухала розповіді сина:

– Ромочка! Що собі дозволяє твоя Ліза? Це куди годиться – чоловік молодий у повному розквіті сил і голодує? Потрібно негайно виправляти ситуацію! Може, ти, синочку, приходитимеш до мене на обід і на вечерю? Я сама тебе годувати буду!

– Ні, мамо, це не вихід! – відмовлявся Роман. — Я так на роботу запізнюватимуся, ти ж живеш за півтори години від лабораторії. З Лізою потрібно якось порозумітися, можливо ти з нею поговориш?

Юлія Семенівна розмовляла й неодноразово. Тільки Ліза на скиглення свекрухи не звертала уваги:

– Мене все влаштовує. – відповіла Ліза матері чоловіка. — Я не розумію, чим Роман незадоволений? Продукти я завжди купую свіжі, доставку замовляю у перевірених місцях. Я запропонувала йому вихід, але він його не влаштував. Рома хоче, щоб я і заробляла пристойно, як зараз, і побут на собі повністю тягла, а так не вийде. Юліє Семенівно, у мене просто часу на це не вистачить фізично, а по господарству Рома мені допомагати відмовляється. Тому все залишиться так, як є. Мені ні Вам, ні вашому сину більше запропонувати нічого. Ну, чи хай сам собі готує.

– Але ж так не можна, Лізо! — лаяла невістку Юлія Семенівна. — Ти не розумієш? Він чоловік, твій чоловік! Ти маєш стежити за його харчуванням. Що він собі приготує? Він не вміє! Ліза, я тебе прошу, припини знущатися з мого сина. Він такий молодий, а вже, мабуть, проблеми із травневою системою має.

– Нехай до вас їздить, і ви його годуєте. Мені здається, це чудовий варіант — як то кажуть: і вовки ситі, і вівці цілі.

– То я пропонувала. Він не хоче. Каже, що на дорогу туди-назад багато часу витрачатиме і постійно спізнюватиметься на роботу.

Домовитись не вдалося. Ліза втрачати заробітки та йти на поводу у чоловіка не збиралася.

Їй останнім часом стало здаватися, що Роман надто нахабніє, заробляє менше в рази, а гонору стільки, начебто повністю її утримує.

Через постійні конфлікти шлюб перестав бути щасливим. Лиза від чоловіка почала втомлюватися.

2 місяці тому Лізі підвернулося вигідне замовлення. Потрібно було 2 дні поспіль знімати весільну церемонію – заміж виходила дочка дуже забезпеченого чоловіка, тож урочистостей планувалося аж два дні.

Сума за весь пакет (знімання плюс обробка фотографій та відео створення кліпів та фотоальбомів) виходила більш ніж пристойною — заплатити Лізі обіцяли сто п’ятдесят тисяч.

Вона, не роздумуючи, погодилася. Чоловіка попередила:

– Рома, я на 2 дні поїду. Спочатку весілля буде у місті, потім у котеджному селищі. Гроші маєш, продукти теж. Голодним не залишишся.

– А чому так надовго? – обурився Роман. — Що я один два дні робитиму? Ти, якщо їдеш, будь ласкавою їжі приготувати хоча б. Ти ж чудово знаєш, що я не довіряю цим доставкам. І взагалі, Ліза, я проти — ти дві ночі ночуватимеш невідомо де, невідомо з ким, а я тут переживатиму за тебе.

– Рома, припини! — розлютилася Ліза. — За ті гроші, які я отримаю за це замовлення, тобі потрібно буде працювати щонайменше пів року. Що за вибрики?! Я не розумію, а відколи ти ревнивим став? Готувати я не буду – мені потрібно встигнути вже наявні замовлення доробити та роздати замовникам. Ти доросла людина, ти що питання з харчуванням самостійно вирішити не можеш?

Рома вирішив. Коли Ліка втомлена, але задоволена повернулася додому, у квартирі застала свекруху.

У коридорі з ніг буквально збивав нудотний запах тушкованої капусти, у квартирі дихати не було чим.

Ліза роззулася і пройшла в спальню — вона вирішила спочатку переодягнутися, а потім вже дізнатися у свекрухи, що вона тут робить.

У кутку в спальні невеликою гіркою лежала її дорога апаратура, недбало звалена в купу, а один об’єктив, зовсім недавно куплений за пристойні гроші, був розбитий.

У Лізи зашуміло в голові. Вона акуратно поклала рюкзак із фотоапаратом на ліжко і кинулась на кухню.

Юлія Семенівна виглядала незворушно:
– О, з’явилася вже працівниця наша! Ох і бардак ти тут розвела, я тобі скажу!

Вчора весь день на прибирання витратила. Пил по кутах. Клочками валяється шерсть від цього поганого кота скрізь абсолютно: на кріслах, і на дивані, і на ліжках.

Холодильник порожній, нормальної їжі немає. Я взагалі не зрозумію, як із тобою живе мій син?

– Техніка … Чому МОЯ техніка валяється на підлозі?!

– Я її по кімнаті позбирала і все в одному місці поклала, щоб тобі простіше шукати було, щоб ти не гасала потім і своїх деталей не шукала. Дякую, між іншим, могла б сказати.

– Об’єктив… Розбито дорогий об’єктив! — ледве стримуючись, сказала Ліза. — Хто мені це відшкодує?

– Ромо, Ромочко! Іди сюди! — одразу покликала сина Юлія Семенівна! — Ти чуєш, що вона каже? Щось я їй там нібито розбила, вона тепер із мене гроші вимагає!

– Ти ж совість май! — докірливо похитав головою Роман. – Не нахабній! Треба було менше розкидати свої речі тоді, дивишся, нічого не розбивалося б. Мама, між іншим, із вчорашнього ранку тут порядок наводить. Де твоя подяка?

Ліза розлютилася. Їжа, з любов’ю приготовлена ​​Юлією Семенівною, вирушила на смітник, а невістка свекруху, не церемонячись, схопила за шкірку і виштовхнула геть із квартири, не звертаючи уваги на крики.

Роман вирушив слідом за матінкою.

– Щоб ноги більше тут не було! — кричала Ліза. — До смерті ти мені набрид, мамин синочок! Живи зі своєю мамою і не смій сюди навіть носа показувати! Пішов геть!

Вигнавши чоловіка та свекруху, Ліза прийняла душ і завалилася спати. Прокинулася рано-вранці, навела у квартирі порядок і, несподівано, відчула себе щасливою.

Нікому тепер вона нічим не зобов’язана – з чоловіком розлучиться і стане нарешті вільною.

Ліза обирала у додатку сніданок, коли їй зателефонував Роман. Жінка спочатку сумнівалася, чи варто брати слухавку, чи ні, але потім все ж таки на дзвінок відповіла:

– Я, Ліза, готовий тебе пробачити. – почав Роман. — Тільки для цього ти маєш виконати кілька моїх умов. Відсьогодні ти стаєш справжньою господаркою: підтримуєш чистоту у квартирі, готуєш мені нормальну їжу зі свіжих продуктів, нарешті вчишся правильно прасувати сорочки та свого кота позбавляєшся. Мені все одно, куди ти його подінеш. А ще ти прямо зараз приїжджаєш до моєї мами й особисто просиш вибачення за свою негідну поведінку. Мама готова прийняти вибачення, тільки просити вибачення потрібно щиро, від щирого серця.

Ліза завмерла з телефоном. Хвилину вона перетравлювала почуте, а потім запитала:

– Я стаю домогосподаркою? А ти в нас нарешті починаєш заробляти гроші? Я вірно розумію? Якщо я домогосподарка, то ти береш на себе забезпечення нашої родини?

– Ні. Звичайно, ти продовжуєш працювати — замовлення можна і вночі робити. Ти все одно допізна не спиш. Загалом я зараз приїду — збирайся, мама на тебе чекає.

Ліза відкрила рота і на Романа полився потік добірної лайки. Жінка раніше і не підозрювала про те, що знає такі слова:

– … Своїй матусі теж передай, зрозумів?! Котись ковбаскою разом зі своїми умовами! Я на розлучення зараз подам, щоб за кілометр мене обходив! Бач, простити він мене готовий! Та кому ти потрібний, …?! Забудь цей номер телефону та зникни з мого життя!

Ліза на розлучення подала. Роман за кілька днів після розмови з’явився до тепер вже практично колишньої дружини під приводом забрати речі та спробував залишитися.

Лиза його ледь виставила. Життя у дівчини налагодилося – тепер вона насправді цінує свою свободу!

КІНЕЦЬ.