Я гарую на двох роботах, щоб сім’ю всім необхідним забезпечити. Чоловік працює, але за копійки, а розвиватись – не його! І все б нічого, якби нещодавно свекруха не вирішила скинути на мене ще й господарку: кури, гуси і порося зверху. “Я вже в такому віці, що хочу відпочинку. Пенсію даремно не дають. Сил працювати в мене нема. Тепер ти всім керуєш”. Від цієї розмови в мене дух перехопило. Та я ж не конячка якась!

Моя свекруха недавно мені заявочку зробила, від якої в мене аж дух перехопило.

Моя сім’я це двійко чудових моїх дітей, чоловік і свекруха. Всі разом ми проживаємо в одному будинку в мальовничому селі, на Самбірщині.

Чоловік мій працює охоронцем на фірмі. Свекруха домогосподарка, бо вже на пенсії. Діти школярі, а я працюю на двох роботах.

Працюю технологом на заводі, а також вечорами веду фітнес для дівчат. Сказати, що мені важко? Так, десь бувають моменти, що мені хочеться здатися, та я розумію, що діти ростуть, а відтак і їхні потреби.

А гроші, як то кажуть, зайвими ніколи не бувають. Але моя свекруха іншої думки про мене, вона вважає що я ледачо, адже не забираю в неї її роботи.

Вчора вона мені весь мозок просто винесла, адже вона в свої шістдесят шість вже хоче йти на відпочинок.

Та якщо розібратись, то я нічим своїм її не загружаю. Деколи за бажанням вона нам їсти наварить, так це я сприймаю, що вона хоче нам бути корисною. Як допомога з її боку.

Моя свекруха ще звикла, як в колишні часи, тримає велику господарку. Гусей, курей і порося. Встає вона о п’ятій ранку і починає хазяйнувати. Хоч нічого тим курям і свині би не було, як би вона їх о восьмій покормила.

А тепер вона від мене вимагає, щоб я взялась за господарку, а вона хоче лежати і газету читати.

Але ж вибачте мені! Хто ж тоді буде заробляти гроші на нашу сімейку, мого чоловіка цілком влаштовує та мізерна зарплатня, яку він отримує за свою роботу. І змінювати нічого він не хоче. Позиція моєї свекрухи мені геть не зрозуміла.

Люди добрі дайте якусь пораду, як пояснити цій жінці, що мені від неї нічого не потрібно, лиш би вона мене залишила в спокої і не їла моє здоров’я.

Бо весь час в мене відчуття, що я змушена прожити її життя і за її сценарієм.

КІНЕЦЬ.