Свекруха у мене з дуже складним характером. Не можна сказати нічого, щоб вона не образилася.

Постійно щось вигадує, що мало уваги їй приділяємо, коли гостює у нас. То онуки не так люблять бабусю, як її подруги.

Я дуже втомлююся, коли приїжджає свекруха, їй не догодиш, особливо з обідом. Відразу починає вчити, розповідати, як її всі хвалять, що все готує смачно.

Я одного разу і запропонувала допомогти мені на кухні, але вона дуже обурилася, сказавши: «я ж у гостях!». Але ще гірше, що вона завжди привозить подарунки, які нікому не потрібні.

Мати чоловіка любить в’язати, тому щоразу привозить нам свої вироби. І перед її приїздом я шукаю светри та кофтинки всій родині, щоб свекруха бачила, що ми носимо подаровані речі.

Але діти дорослішають і їх все складніше вмовити на таке. На цей раз свекруха запитала: «А де мої серветки, які я тобі подарувала?».

Я одразу зрозуміла, що сварк  не уникнути. Намагалася вигадати, що я після прибирання забула їх на меблі розкласти, але свекруха зажадала знайти і показати їй.

А я їх просто викинула, думала, що вона забуде. Як вона не розуміє, що такі серветки були в радянських сервантах, а зараз це вже ні до чого?

КІНЕЦЬ.