Мене виховали батьки, які цінували скромність та ввічливість, і я передала ці цін ності своїй дочці Лілії. Будучи самотньою матір’ю протягом останніх років, я з комфортом проживала з донькою в нашій трикімнатній квартирі.

Моя робота вчительки не приносила багато грошей, але Лілія, подорослішавши, знайшла роботу на неповний робочий день, і наше становище трохи покращало. Минулого року Лілія познайомила мене зі своїм хлопцем Романом.

Він здавався мені добрим, завжди був ввічливим, але я була приголомшена поведінкою його батьків, коли ми зустрілися.

Вони вели себе як дворяни і говорили лише про гроші і про те, як багато вклали у майбутнє свого сина. Їхня зарозумілість була очевидною і в будинку, який був великим двоповерховим особняком із сумнівним смаком у декорі.

Під час вечері сватя сама клала їжу мені в тарілку і наполягала на тому, що Лілії доведеться звикнути до всіх правил, оскільки вона житиме в їхньому домі.

Коли ми обговорювали весільні плани, Роман та Лілія сказали, що не хочуть великого банкету, і я погодилася.

Однак його батьки наполягли на тому, що їм буде со ромно і запланували пишне весілля у дороrому ресторані.

Цей факт турбував мене, тому що я знала, що не зможу конкурувати з їхнім багатством. Але того ж вечора я зайняла трохи грошей у подруги, щоб заnлатити за своїх гостей.

У день весілля родичі дружини запросили багато гостей і кілька разів наголосили, що це вони обрали ресторан та все організували.

Під час церемонії вони подарували молодятам спальний гарнітур та запропонували їм жити з ними. Коли настала моя черга, я мовчки вручила їм свій подарунок: ключі від квартири, що належала мені.

Родичі були здивовані. Я відвела свою доньку убік і сказала їй: -Я готова на все заради твого щасливого та спокійного життя.

На очах у доньки навернулися сльо зи. Вона обійняла мене і довго дякувала. Кохання та підтримка – це найважливіше, що має бути у молодої сім’ї.