У мої 47 років у мене є люблячий чоловік Василь та двоє прекрасних дітей. Але я часто задаюся питанням, яким було б моє життя, якби я вийшла заміж за кохання всього свого життя – Сергія.

Ми з Сергієм зустрічалися близько року, і я сподівалася, що ми скоро одружимося.

Мої батьки навіть почали готуватися до весілля. Однак ми з Сергієм nосварилися, і протягом місяця він усе скасував, а ще через якийсь час був заручений з іншою дівчиною.

Я була спустошена, а мої батьки були злі через те, що витратили стільки грошей на підготовку до мого весілля. Але вони наказали мені ходити на танці і веселитись, щоб я не дулася, сидячи вдома.

Саме на одному з таких заходів я познайомилась із Василем. Ми почали зустрічатися, і я сподівалася, що Сергій приревнує та передумає.

Але коли Василь і Сергій мало не побилися, я зрозуміла, що маю почуття до Василя. Моя мати помітила, що я знайшла чоловіка своєї мрії, і запропонувала мені вийти заміж за Василя.

Я поїхала до мами Василя і все розповіла їй. За кілька днів Василь погодився на весілля. На церемонії мене переповнювали емоції, і я плакала надворі після закінчення.

Василь поставився з розумінням і подумав, що мої сльо зи були спричинені моєю вагітністю та перепадами настрою. Тепер у нас із Василем є свій власний великий будинок, і ми глибоко любимо одне одного.

Сергій одружився, але не прожив зі своєю дружиною й 10 років, і зараз він переїхав зі своїми батьками. Я не шkодую, що вийшла заміж за Василя, і я вдячна за любов та щастя, які ми поділяємо.