Я думала, що вийшла заміж за справжнього чоловіка, але як тільки її мати почала жити по сусідству, чоловіка ніби підмінили.

 

Борису, моєму чоловікові, тридцять шість років. Він приїхав з іншого міста до нашого вчитися, тут і влаштувався. Працює, заробив на двокімнатну квартиру. П’ять років тому ми з ним одружилися. У нас син, три роки. Живемо у його двійці, а мою однокімнатну здаємо. Фінансові надходження від оренди доnомогли нам безболісно пережити період моєї декретної відпустки.

У рідному місті Бориса залишилися мати та заміжня сестра. Золовка, за рік до народження нашого сина наро дила двійнят. Якщо мені з одним було важко, уявляю, як важко було їй із двома. Благо мама була поряд. Отож і свекруха не могла нас відвідувати.

Що, втім, більше, ніж влаштовувало мене. Мої батьки поряд, і завжди, у разі потреби, готові були прийти на доnомогу. Ось так і вийшло, що ми зі свекрухою контактували двічі-тричі. На великі свята. І то мимохіть. У нас у сім’ї встановився порядок, у якому чоловік глава сім’ї. Він приймає рішення і несе відповідальність за їхнє втілення в життя на благо сім’ї. Усі п’ять років нашого сімейного життя Борис чудово справлявся зі своїми обов’язками.

Місяця три тому чоловіка золовки перевели в інше місто, і сім’я поїхала з ним. Свекруха залишилася сама. Зателефонувала синові, попросила, щоб той підібрав їй квартиру ближче до нашої. Чоловік орендував квартиру, зробив косметичний ремонт і ось свекруха вже наша сусідка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩