Я 12 років жила у щасливому шлюбі та вважала себе жінкою, якій дуже пощастило. У нашій сім’ї панувала гармонія. Ми з чоловіком навіть ніколи не лаялися, всі суперечкиі вирішували конструктивно за допомогою діалогу.

Ми завжди поважали особистий простір один одного, ніколи не лізли один до одного в телефони, дозволяли проводити час зі своїми друзями. Я ніколи не підозрювала Василя у невірності, навпаки, вважала його практично ідеальним чоловіком. Протягом усього нашого шлюбу Вася дуже гарно про мене дбав і доглядав.

Він завжди kупував мені свіжі квіти, іноді сам готував їжу, багато часу проводив із нашим сином.Я не могла натішитися, що мені пощастило вийти заміж за таку людину. Але нещодавно мені зателефонували з незнайомого номера, я підняла слухавку, а там жіночий голос: – Ви Галина Сергіївна?

– Нам потрібно зустрітися, мене звуть Анастасія, я маю важливу інформацію про вашого чоловіка. Я дуже здивувалась такому дзвінку, але погодилася на зустріч. Ми зустрілися у кафе. Анастасія виявилася молодою дівчиною.

Вона мені розповіла, що вже два роки зустрічається з моїм чоловіком, що вони kоханці. Мені спочатку здавалося, що вона бреше, я не вірила своїм вухам. Вона надала багато доказів.

Вона казала, що не збиралася будувати з моїм чоловіком серйозні стосунки і навіть не підозрювала, що в нього є дружина, але коли дізналася про наявність сім’ї, вирішила все мені розповісти з жіночої солідарності. Все б нічого, але я зовсім не знаю, що робити. Дуже боюся поговорити на цю тему із Василем.

КІНЕЦЬ.