Я другий рік не можу пояснити своїй сусідці, Наталії Павлівні, що не варто годувати тварин під моїми вікнами. Мало того, що вона викидає на картонку рибні відходи, так вона ще й не прибирає їх залишки.

Причому нова порція рибних голів та кісток з’являється там щодня. Не буду в фарбах описувати те, які нудотні аромати цілий рік стоять за моїм вікном.

Я вже забула, коли їх востаннє відчиняла. Якщо взимку запах ще терпимий, то влітку котяча їжа перетворюється на бридку масу і приваблює до себе зграї зелених мух.

Я вже неодноразово просила Наталю Павлівну, щоб вона припинила годувати котів у непристосованому для цього місці. Моє невдоволення підтримує половина мешканців нашого будинку, чиї вікна виходять на бік котячої “їжі”.

Варто зазначити, що вікна самої сусідки виходять на протилежний бік будинку, тож Наталя Павлівна зовсім не страждає від своїх витівок. Найбільше мене обурює те, що ця, на перший погляд, адекватна жінка просто відправляє всіх незадоволених «у сад».

Зрозумійте, я не проти котів чи собак. Мало того, саме я стала ініціатором будівництва спеціального майданчика для бездомних тварин на розі нашого двору.

Крім спеціальних годівниць для птахів, там є будиночки для кішок, а також кілька рядів мисок з їжею. Цей майданчик регулярно миється мешканцями нашого будинку.

Я спеціально провела екскурсію для Наталі Павлівни та кілька разів наголосила, що годувати кішок там набагато зручніше, ніж на старих картонках під моїми вікнами.

Сусідка кивнула і сказала, що візьме до уваги мої слова. Але наступного ранку Наталя Павлівна знову вивалила миску риби на старе місце. Ну як ще її переконати?

Ткнути носом прямо в рибні відходи? Було б логічно, якби поведінку сусідки можна було спихнути на вік, шизофренію чи маразм, нарешті. Так ні!

Наталя Павлівна ще навіть не на пенсії. Вона щодня ходить на роботу у діловому костюмі та користується повагою колег. Як у ній уживаються дві такі різні особистості, мені – загадка. Якщо чесно, то я просто втомилася боротися з цією невгамовною любителькою тварин.

Найсумніше, що далеко не всі мешканці нашого будинку лояльно ставляться до неприємних запахів навколо будинку. Оскільки розмови з Наталією Павлівною не допомагають, вони готові вдатися до кардинальних заходів.

Боюся, у такому разі постраждають кішки. Мені б цього, звісно, не хотілося. Справедливіше було б «вгамувати» саму Наталю Павлівну. Але це – вже кримінальна справа. Отже, поки ми терпимо її впертість і рибний запах.

КІНЕЦЬ.