Дивно, але якось так в житті виходить, що питання житла завжди псує стосунки із ріднею, але ще більше засмучує, коли в це питання вмішуються майже сторонні люди, які не мають абсолютно ніякого відношення до цієї справи.

Ось як мій зять – зовсім совість втратив, вирішив ділити мою ж власну квартиру, і навіть моя власна донька тепер настроєна проти мене. Але розпочну я свою розповідь по порядку.

У мене єдина дочка Віра, я давно розлучилася з її батьком. Наші з ним стосунки зруйнував звичайний побут, і ми розлучилися, коли доньці Вірі було лише 3 роки.

З житлом у мене зараз зовсім проблем немає: квартира дісталася мені у спадок від моєї бабусі, я її продала і з доплатою купила собі нову двокімнатну квартиру, дуже світлу та простору.

Загалом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті, а мені його так не вистачало, щиро кажучи, я була ще молодою жінкою і хотіла теж влаштувати своє життя, щоб поруч була людина, якій ти цікава і якій ти потрібна понад усе у світі.

Якось не щастило мені з чоловіками – ну хто мріє про те, щоб ось так просто взяти в дружини жінку з дитиною на руках? Та ніхто, звичайно, такого щастя не хоче. Так, можливо, десь я навіть перестаралася у стосунках: шукала супутника життя наполегливо, але не складалося зовсім у мене в житті ніяк.

Згодом моя дочка закінчила школу, вступила навчатися до університету, і я знову залишилася одна. Збирала подруг, таких же самотніх, як і я, і ми разом відпочивали.

А згодом, нарешті, я познайомилася з майбутнім чоловіком Олегом, просто одного разу викликала таксі, де він працював. Дуже ввічливий і веселий чоловік, дотепний та приємний в спілкуванні.

Олег дав мені візитку і після того ми стали спілкуватися з ним. А що: чоловік розлучений, є своя квартира, в таксі тільки підробляє. Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали в оренду, такий варіант нам добре підходив.

Моя дочка повернулася з навчання і відразу вийшла заміж за свого однокласника – не дуже доброго, мені він ніколи не подобався. Але нічого не поробиш – Вікторія сказала, що щиро закохалася.

Вони орендували квартиру, а мій чоловік зробив мені пропозицію вийти заміж. Розписалися тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були на нашому маленькому весіллі в кафе, все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби сміявся собі з нас.

А потім син мого чоловіка Олега попросився на батьківську квартиру: з матір’ю посперечався, ніде жити. Ну, про що мова? Звичайно ж, його пустили, якось проживемо ми без заробітку з оренди. Коли в гості приїхали моя донька з зятем, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: «Я ж казав, що з цього почнеться?».

Ми стали випитувати: що почнеться? І зять тут став глузливо говорити, що спочатку мій чоловік віддав квартиру синові, тепер мою захоче забрати для себе, а моїй доньці нічого не залишиться зовсім.

Олег все це навіть слухати не хотів, я бачила, що йому ця розмова неприємна. Ми тоді посперечалися.

Тепер телефоную, щоб поговорити зі своєю донькою – вона стоїть на боці зятя, мовляв, він сказав всю правду, а ми його чути не захотіли. Вона стверджує, що Олег лише через квартиру зі мною живе, у мої роки я йому не потрібна.

І взагалі – тепер зять вмовляє мою дочку, щоб вона подала заяву на розмін квартири, поки не залишилася без нічого, адже в моїй квартирі і її частка є. Тепер ще матиму проблеми, якщо дійсно доведеться розмінювати своє житло. Але у мене мій чоловік навіть не прописаний. Тепер я знаю – у нас буде непорозуміння з донькою, я навіть бажаю їй скоріше розлучитися з зятем моїм.

Я кохаю свого чоловіка, все у нас чудово, але як же мені з донькою помиритися? Що я маю їй сказати, щоб вона не робила помилок і не ставала на сторону мого зятя?

Фото ілюстративне.

Джерело