На сьогоднішній день мені 44 роки, з них 24 роки я одружений з Оксаною.

У мене сама звичайна сім’я: дружина працює консультантом в невеличкому магазині косметики, син навчається у виші, дочка ходить у 8 клас.

Я практично все життя працюю на заводах, особливої спеціальності у мене, на жаль, немає.

Часи зараз такі, зовсім не прості, на жаль: або зарплата невисока, або умови погані – нормальної роботи не знайдеш в наші дні, бізнесу зараз складно дуже.

У Оксани заробітна плата мінімальна.

Постійно потрібно крутитися, щоб на життя вистачало, навіть не зважаючи на те, що нам доводиться економити на всьому.

Дітей потрібно ще забезпечувати, адже зараз і ціни високі і навчання обходиться зовсім недешево нам.

Уже багато років хочемо ремонт новий зробити, і завжди грошей не вистачає на нього, так і живемо.

А нещодавно у мене один знайомий поїхав в іншу країну на заробітки, потім і другий за ним подався до нього в Португалію.

Повернулися хлопці за пів року, грошей привезли чимало, загалом, гарно заробили.

Загалом, я подумав і теж вирішив їхати до них, тим паче дружина серйозно наполягала на цьому. Довго вирішував куди відправитися, оформляв документи, і поїхав в Португалію, працювати на завод.

Все-таки і робота мені знайома і зарплату хорошу обіцяли за неї.

Я там відпрацював 6 місяців і повернувся додому.

Перший час, коли я поїхав, дружина часто телефонувала мені, говорила, що сумує за мною, що скучила і чекає вдома якнайшвидше.

Згодом ті дзвінки були все рідше і рідше.

А коли я повертаюся додому, вона постійно твердить одне і теж.

Грошам радіє, кожен день біжить по магазинах щось нове купує.

І вже через тиждень, після того як я повернувся почала запитувати у мене коли я знову поїду на заробітки. Грошей їй мало, на все не вистачає.

Раз потрібно ремонт робити, так робити вже хороший, коли ще буде можливість – невідомо.

Невже не можна було відразу половину грошей на вітер не пускати і не витрачати їх на що попало? Тепер точно не вистачить нам грошей на ремонт.

Дружина моя навіть не запитала, в яких я там умовах жив, щоб заробити і привезти ці гроші додому.

Я весь цей час спав у хостелі, в кімнаті на п’ятнадцять чоловік, їв тільки на роботі, і рахував дні, коли повернуся додому і побачу своїх рідних людей, за якими дуже сумував на чужині. Завдяки тому, що я економив на їжі, я привіз досить хорошу суму.

І тільки Богу відомо, як важко вони мені дісталися. якою працею важкою.

Тому мене дуже засмучує, що мало того, що мою працю не цінують, так ще й зароблені мною гроші витрачають нерозумно.

Дружина мене назад на роботу жене.

Звісно, що зараз за кордон я поїхати не можу, тому вона мене просить, щоб я другу роботу знайшов, щоб заробляв для неї більше, бо не вистачає на життя.

Я кожен день думав про свою сім’ю, уявляв, які речі їм купимо, як зробимо ремонт і придбаємо новий телевізор.

А Оксана поводиться так, як ніби все це неважливо, а важливо швидко оформити документи, щоб я зміг виїхати заробляти гроші, і бажано ще більше. Навіть взялася активно мені допомагати в цій справі.

Їй дуже важливо щоб я заробив грошей. А відпочив я чи ні, це нікого не хвилює.

Навіть забула, як скучила, коли побачила гроші. Виявляється вони набагато важливіше того, що я поруч.

Як же прикро усвідомлювати, що в мені бачать лише машину для заробляння грошей, а не кохану та рідну людину. Ось і як тепер бути?

Оксана вже мені другу, додаткову роботу шукає, хоча я й так працюю і маю роботу одну.

Після цього у мене не має бажання кудись їхати, адже тепер добре розумію, що якщо зароблю грошей, дружина наполягатиме, щоб я знову їхав, і так до старості.

Я не бачитиму ні дому, ні своїх рідних. А я так не хочу, хочу працювати хоч і на меншу зарплату, зате зі своєю сім’єю.

Невже гроші найважливіше в сім’ї. Чи просто дружина мене не цінує?

КІНЕЦЬ.