Всі мої подруги кажуть, що в мене просто терпіння янгольське. А я вважаю, що я просто весь цей час була дуже дурна і безхребетна, що не змогла вигнати з дому людину, яка поводилася як справжнісінький паразит.

Я говорю про свого чоловіка Стаса. Зараз він для мене колишній чоловік, місяць тому ми розлучилися, і це було найкраще рішення в моєму житті.

Після цієї людини я більше ніколи не дозволю будь-кому керувати мною і користуватися. Коли ми зі Стасом з’їхалися, то спочатку все було нормально. Він хоч і не балував мене грошима, подарунками, але все було стабільно. А коли я народила доньку, то все змінилося.

Стас буквально перестав працювати, коли я вийшла з декрету. Я одна тягла на собі всі наші сімейні фінансові витрати, одна все купувала для дитини, для дому, платила комуналку, ще й їжу купувала.

Стас весь цей час лежав на дивані або грав у комп’ютер. Він постійно годував мене обіцянками, що він усе зробить, що незабаром знайде роботу і ми заживемо чудово.

І я на це чекала дуже довго, як дурненька. Сама того, не помічаючи, він став альфонсом. І я помітила, що Стас відмовляється щось робити по дому. Виходить, що я весь день працюю, потім приходжу додому і ще забираюсь у будинку, бо Стас за день насмітив.

Потім займаюся дитиною, готую вечерю. Так і минає мій вільний час. Я не відпочивала і сильно втомлювалася. Стас навіть не намагався мені допомогти.

Через це у нас і розпочиналися сварkи. Мене дратувало, що все по дому роблю я, навіть ще й гроші заробляю. В одну з таких сва рок Стас психанув і вийшов з дому, грюкнувши дверима.

Тоді я швидко зібрала його речі та виставила у під’їзд. Він не очікував, що я піду на такий крок, але я зробила більше-подала на розлу чення. І зараз я щаслива жити сама зі своєю дитиною.

КІНЕЦЬ.