Я досі не можу зрозуміти свою сваху. Ну от як такою можна бути? Це був її день народження, ювілей. Звичайно, свято, родина, друзі – все, як має бути. Свати у нас досить заможні, варто сказати.

Ми приїхали до сватів у гарному настрої, з подарунком, щоб привітати її, посидіти, поспілкуватися. Гостей було повен дім: і дорослі, і діти бігали всюди, галасували. Усе, як на нормальних святах. Спершу я й подумати не могла, що щось піде не так.

Стіл ломляться від страв, настрій піднесений, музика грає. Все шикарно. Але все ж один момент мене буквально вразив.

На столі стояло три чи чотири торта. Великі, гарні, кожен кращий за інший. Діти, ясна річ, бігали навколо столу, чекали, коли їх нарешті поставлять на стіл.

Хтось навіть з гостей пожартував: “О, ось це я розумію – святковий стіл! Тортів на всіх вистачить!” І я також собі подумала: дійсно, всі вдосталь наїдяться й ще й з собою можна буде щось додому забрати.

Але вечір йшов, час минав, і ось уже всі почали прощатися. І тут я помітила: торти майже цілі. Ну, може, трохи поїли, але залишилось багато.

І що робить сваха? Вона акуратно бере всі торти, загортає, складає в холодильник і навіть не подумала запропонувати комусь шматочок із собою взяти.

Я стою і не вірю своїм очам. Ну, це ж свято, господарі зазвичай завжди гостей пригощають, щоб і вдома щось нагадувало про гарний вечір. Та й дітей було повно – хоча б їм дала! Але ні. Все акуратно сховала, а ми, виходить, тільки дивилися на ту красу.

Це ще не все. Вона весь вечір трималася якось відчужено. Ніби й віталася з усіма, але без особливого тепла. А коли хтось із гостей запитав, чи можна ще салату, вона так сухо відповіла:

“Там ще має вистачити, але дивіться, щоб не залишили посуд брудним”.

Вона справді сказала це серйозно!

Ще один момент. Вона постійно, ледве не щохвилини, нагадувала дітям, щоб вони нічого не зачіпали. Ну, гаразд, я розумію – порядок важливий. Але коли твій будинок повен гостей, тим більше дітей, хіба можна їх тримати, як у музеї?

Словом, їхали ми додому з чоловіком, і я йому кажу:

“Ну як можна бути такою? Навіщо було ті торти взагалі виставляти, якщо ніхто з гостей навіть шматка додому не отримав?”

А він лише сміється: “Ну, така вже вона у тебе сваха – все собі, нічого людям”.

От і думаєш потім: як ми взагалі стали родичами з такими різними людьми? А ви що думаєте про таке свято?

Джерело