Ми з чоловіком дружили в коледжі та одружилися, ще будучи студентами інституту. Тоді всі одружувалися приблизно в одному віці. Спочатку нам допомагали батьки, а потім ми пішли працювати та будувати своє життя самостійно.

Ми багато працювали та збудували будинок, виростили двох дочок, а потім спостерігали, як вони створюють свої сім’ї. Чоловік завжди добре заробляв, а я ніколи не сиділа вдома без діла, окрім декретної відпустки.

Я намагалася все збалансувати – відводити час і на роботу, і на підтримання порядку в будинку. У нас ніколи не було серйозних сварок,

і головним у домі завжди був мій чоловік, і я підтримувала його як кам’яна стіна. Відколи наші дочки вийшли заміж, ми з чоловіком стали віддалятися один від одного.

Потім чоловік став дедалі частіше затримуватися на роботі. Він постійно говорив, що компанія має проблеми, які він вирішував з усіма.

А потім я дізналася, що чоловік зустрічався з іншою – зі своєю 40-річною розлученою секретаркою. Я знала про їхній роман, але мовчала, бо розуміла, що від розлучення буде лише гірше. Чоловік придбав усе наше сумісне майно так, щоб у разі розлучення мені практично нічого не дісталося.

Я довіряла йому і ніколи не зважала на юридичні питання. Я була готова терпіти, бо боялася розлучення, і не хотіла залишитися одна на 55 років.

Однак того, що мало статися, не можна було уникнути. Чоловік вирішив піти від мене до своєї секретарки та зробив усе так, щоб я отримала лише однокімнатну квартиру на околиці міста.

Він дав мені тиждень, щоби переїхати туди. Будинок, який я збудувала і в який вклала душу нарівні з чоловіком, раптом став для мене чужим. Тепер там усім розпоряджається нова дружина мого чоловіка. Тепер мені залишилася тільки дача,

і дізнавшись про це, моя сестра запропонувала мені поїхати до неї до Польщі. Це сумний підсумок мого сімейного життя, а мої діти досі спілкуються з колишнім чоловіком та його новою дружиною навіть більше, ніж зі мною.

Я вважаю, що це чиста зрада з їхнього боку, але й розумію, що вони чіпляються за батька, щоб не залишитися без спадщини. Весь цей час я намагалася бути надійною опорою для свого чоловіка, а в результаті виявилася марною і для нього, і для наших дітей.

КІНЕЦЬ.