20 років свого життя я пропрацювала вчителькою німецької мови у школі, але потім школа, де я працювала, скоротила багатьох вчителів німецької, адже перекваліфікувалася на викладання англійської мови. Після цього я виживала, працюючи репетитором.

Грошей не завжди вистачало, але ні в кого їх просити я не хотіла і не збиралася. Саме з перерахованих вище причин я й чекала виходу на пенсію, рахуючи дні, проте потім виявилося, цього робити не варто. Не встигла я і на пенсію вийти, як діти знайшли мені заняття:

безкоштовно працювати доглядальницею для дворічного онука. Справа в тому, що мої свати часто сидять з онуками, тим самим думаючи, що допомагають дітям, але вони поступають у точності навпаки.

Я вважаю, що якщо наші молоді вирішили стати батьками, то про своїх діток вони повинні піклуватися самі, не чекаючи допомоги ні від кого. Вони зобов’язані самостійно виховувати своїх дітей, навчаючись жити з ними. Це сталося дуже… нахабно!

Діти прийшли до мене, як я думала, просто попити чайку, але насправді вони прийшли поділитися зі мною своїми планами, в тому числі і на мене. Син сказав, що вони з дружиною збираються на море на 2 тижні і вирішили залишити сина у мене, адже йому поки що буде нецікаво на морі.

Діти мою відмову прийняли як особисту образу. Насправді ж я їм просто пояснила, що я маю право хоча б на заході свого життя жити так, як хочу я, не залежати від графіка на роботі та ще чогось там. Я не вважаю себе егоїсткою і не шкодую про свої слова.

КІНЕЦЬ.