Коли в мене з’явилася дитина, я повністю присвятила себе їй. Не можу сказати, що до чоловіка не було нікої уваги, але того, що було раніше в нас, точно не було. Так йшов місяць за місяцем, я відчувала, як охолонув до мене чоловік. Я намагалася, якось виправити ситуацію, боролася за збереження сім’ї, скажімо так, але розуміла, що бажання у відповідь немає.

Я часто думала про те, що у чоловіка є хтось, хоча запізнень додому не було, ночував завжди вдома, телефон уночі не дзвонив, але я, як і всі жінки, відчувала, що щось не так. І навіть не можу сказати, була я засмучена, хвилювало мене це чи ні, як я і сказала спочатку, що повністю присвятила себе дитині. Якщо б інша жінка билася в істериці, шукало джерело її підозр, то я цього не робила.

Джерело підозр сама мене знайшла. На одній із вуличних прогулянок із сином, до мене підійшла доглянута, гарна, стильна жінка, представилася Ольгою, повідомила мені, що вона коханка мого чоловіка, і що у них все серйозно.

Так, я була не готова до такої зустрічі, але й не можу сказати, що була здивована, я знала, що ця Ольга десь є в житті мого чоловіка, але мене мало хвилювало, хто вона, і як вона виглядає .

Розмова була не довгою, хвилин 20, і майже весь час говорила вона, про високі почуття, про кохання, ніжність, слізно просила мене вигнати чоловіка, подати на розлучення, я лише посміхнулася їй, оскільки сказати мені не було чого.

Увечері я чоловікові розповіла про нашу зустріч із Ольгою, і дала йому право вибору, сказала, що якщо він хоче, то нехай йде, і через 2 дні він пішов до коханки. Я була готова до цього вибору, тож особливо не засмутилася. Сама на розлучення подавати не стала, чекала на цей крок від чоловіка, але так і не дочекалася.

Через місяць після свого відходу, чоловік став писати мені смс вранці та ввечері, бажав доброго ранку та на добраніч, став приходити до сина щодня, робити мені компліменти, що мене дуже дивувало.

Дивлячись на такого чоловіка, стала ловити себе на думці, що я сумую, і все ще люблю його. Тому, коли він повернувся до мене через 2 місяці, з букетом у руках і спитав: «Приймеш?». З відповідною кивнула. Зараз ми дуже щасливі, переживаємо знову цукерково-букетний період, мабуть, та ситуація була для нас уроком.

КІНЕЦЬ.